ВРАЗ (Vraz) Станко

• ВРАЗ (Vraz) Станко

(ін. псевд. — Якоб Церовчан, Якоб Решетар; справж. — Якоб Фрас; 30.VI 1810, с. Церовец, побл. м. Лютомер — 24.V 1851, Загреб)

- словен. і хорв. поет, критик, перекладач. Навчався 1830 — 35 в ун-ті м. Граца. Літ. діяльність почав з віршів словен. мовою. Після знайомства з Л. Гаєм (1833) почав писати хорв. мовою, став прихильником і одним з провідних діячів ілліризму. Секретар Матиці іллірійської (з 1846), один із засновників (1842) і редактор (1847 — 50) журн. "Ко!о" ("Коло"), який багато зробив для пропаганди ідей ілліризму, південнослов'ян. єдності. Автор збірок "Райські яблука" (1840), "Голоси з Жеравинської діброви" (1841), "Гусла і тамбури" (1845), в яких представлена інтимна і громадян. лірика, політ. сатира, а також переклади віршів Данте, Дж. Байрона, О. Пушкіна, М. Лермонтова, А. Міцкевича, Я. Коллара. Під назвою "Іллірійські народні пісні" (1839) видав збірку словен. нар. пісень. Супроводжував І. Срезневського в його подорожі по Хорватії (1841). Листувався з О. Волинським. У бібліотеці Загреб. ун-ту зберігається примірник виданої 1844 поеми Т. Г. Шевченка "Гамалія" з дарчим написом О. Бодянського Вразові.

■ Літ.: Рудяков П. М. Українсько-хорватські літературні взаємини в XIX — XX ст. К., 1987.

В. Г. Гримич.