ВСТАВНА НОВЕЛА

ВСТАВНА́ НОВЕЛА

• ВСТАВНА НОВЕЛА

- невеликий, відносно самостійний твір (епізод) у структурі роману, повісті, поеми, пов'язаний з худож. цілим темою (контртемою), але не розвитком фабули. Класичними зразками В. н. є "Амур і Псіхея" та ін. історії в "Золотому ослі" Апулея, "Повість про капітана Копєйкіна" в "Мертвих душах" М. Гоголя, сни героїнь у романах "Що робити?" М. Чернишевського і "Повія" Панаса Мирного. В. н. зі своїми діями і героями стоїть осібно від великої епічної форми, до якої вона введена, і її роль у композиції всього твору зумовлюється конкретним задумом й худож. завданням митця. "Фантазія місячної ночі" з "Берега любові" О. Гончара введена в роман як витвір уяви героїні, юної поетеси, яка роздумує про нетлінність правдивого слова, незламність духу Овідія. "Історія про несправжність", переказана Дмитром Чередою в романі "З погляду вічності" П. Загребельного, як і епізод "Сержант і дівчина" з його ж роману "Розгін", своєрідно мотивує характери дійових осіб і їхнє ставлення до життя.

■ Літ.: Майфет Г. Природа новели. Х., 1929; Шкловский В. Повести в прозе, т. 1 — 2. М., 1966.

В. В. Фащенко.