ВТРАЧЕНЕ ПОКОЛІННЯ

ВТРА́ЧЕНЕ ПОКОЛІННЯ

• "ВТРАЧЕНЕ ПОКОЛІННЯ"

- умовна назва групи західноєвроп. письменників-реалістів, здебільшого учасників 1-ї світової війни, яка розкрила перед юнаками з "середнього класу" облудність і лицемірство бурж. демократії. Творчість цих різних за нац. належністю, за політ., соціальними, естетич. поглядами письменників пройнята антивоєнним пафосом; у центрі її — доля молодої людини, яка, побачивши війну зблизька, втратила віру в офіційні ідеали, відчула вартість справжніх людських цінностей — товариства, дружби, любові, людяності, власної гідності. Організаційно група оформлена не була. Найвідоміші твори письменників "В. п." — романи "Фієста" (1926) і "Прощавай, зброє" (1929) Е. Хемінгуея, "Три солдати" (1921) і "42-а паралель" (1930) Дж. Дос Пассоса, "Смерть героя" (1929) і "Всі люди — вороги" (1933) Р. Олдінгтона, "Великий Гетсбі" Ф. С. Фіцджеральда (1925), "На Західному фронті без змін" (1928) і "Три товариші" (1938) Е. М. Ремарка, "Дерев'яні хрести" Р. Доржелеса (1919), тетралогія "Листопад 1918" A. Дебліна (1938 — 50), оповідання Ж. Дюамеля та ін. Вплив л-ри "В. п." відчутний на реалістич. західноєвроп. л-рі міжвоєнного часу і в "моральному реалізмі" — після 2-ї світової війни.

Т. Н. Денисова.