ВУЙЦІЦЬКИЙ (Wóycicki, Wójcicki) Казімеж Владислав

ВУЙЦІ́ЦЬКИЙ (Wóycicki, Wójcicki) Казімеж Владислав

• ВУЙЦІЦЬКИЙ (Wóycicki, Wójcicki) Казімеж Владислав

(3.III 1807, Варшава — 2.VIII 1879, там же)

- польс. письменник, етнограф і фольклорист. Закінчив 1830 Варшав. ун-т. Учасник польс. повстання 1830 — 31. В 1832 оселився у с. Залуччя на Покутті (нині Коломийського р-ну Івано-Франк. обл.). Підтримував зв'язки з львів. літераторами, зокрема з членами "Руської трійці". 1834 повернувся до Польщі. В 1849 — 79 — ред. журн. "Biblioteka Warszawska" ("Бібліотека Варшавська"), в якому друкувалися матеріали з питань укр. і рос. л-р. Автор оповідань, повістей, драм з історії та шляхетсько-міщанського побуту, наук. праць, присвячених польс. театру і л-рі, спогадів, есе, літ.-крит. статей. Укр. матеріали містяться в збірниках В. "Народні прислів'я" (1830), "Пісні народу білохорватів, мазурів і Русі з-над Бугу, з додатком відповідних руських, сербських, чеських і словацьких пісень" (т. 1 — 2, 1836), "Стародавні легенди, перекази і оповідання польського народу і Русі" (т. 1 — 2, 1837), "Старі оповідання й образи" (т. 1 — 4, 1840), "Домашні нариси" (т. 1 — 4, 1842). B. належить одна з перших спроб літ. опрацювання фольклорного матеріалу про О. Довбуша — повість "Довбуш" (1839).

Р. Ф. Кирчів.