ВУОЛІЙОКІ (Wuolijoki) Гелла Марія

ВУ́ОЛІЙОКІ (Wuolijoki) Гелла Марія

• ВУОЛІЙОКІ (Wuolijoki) Гелла Марія

(псевдоніми — Юхані Тервапяя і Фелікс Тулі; 22.VII 1886, Хельме, Естонія — 2.II 1954, Хельсінкі)

- фін. письменниця і громад. діячка. За національністю естонка. Закінчила 1908 Хельсінк. ун-т. Входила до групи прогрес. письменників "Кійла" ("Клин"). Вітала Велику Жовтн. соціалістич. революцію. Під час 2-ї світової війни за антифашист. діяльність зазнала репресій. Брала участь в організації т-ва "Фінляндія — СРСР". Писала ест. і фін. мовами. На ест. матеріалі написані п'єси "Діти селянської садиби" (1912), "Лідія Койдула" (1932), роман "Жителі Затуманного" (ч. 1 — 2, 1914 — 33). У циклі реалістич. п'єс В. "Ніскавуорі" ("Жінки Ніскавуорі", 1936; "Хліб Ніскавуорі", 1939; "Молода хазяйка Ніскавуорі", 1940; "Гета з Ніскавуорі", "Що ж тепер, Ніскавуорі?", обидві — 1953) відображено псдії від 80-х pp. 19 ст. до поч. 50-х pp. 20 ст. Автор щоденника "Ні, я не була ув'язненою" (1944), автобіогр. творів, роману "Сім'я робітника" (1950) — про робітн. рух у Фінляндії з 1895 до 1945. П'єси В. йшли в театрах України: "Жінки Ніскавуорі" ("Кам'яне гніздо") — у Львові і Запоріжжі (1957), Одесі і Мукачевому (1958), "Молода хазяйка Ніскавуорі" — в Харкові (1980); "Юстина" — в Кривому Розі (1959), Львові і Запоріжжі (1962), Сімферополі (1966), Черкасах (1970).

♦ Тв.: Рос. перекл. — Хлеб Нискавуори. М., 1957; Юстина. М., 1959; Дом на скале (Молодая хозяйка Нискавуори). М., 1973; Семья рабочего. — Женщины Нискавуори. М., 1979; Нет, я не была узницей. Петрозаводск, 1979.

Є. І. Нечепорук.