ГАЛІЛЕЙ (Galilei) Галілео

ГАЛІЛЕ́Й (Galilei) Галілео

• ГАЛІЛЕЙ (Galilei) Галілео

(15.II 1564, Піза — 8.I 1642, с. Арчетрі, побл. Флоренції)

- італ. фізик, механік, астроном, поет, філолог, критик, з 1611 — член Академії деї Лінчеї в Римі. Навчався в Пізан. ун-ті. Послідовник М. Коперника, захищав і розвивав теорію геліоцентричної системи світу, за що переслідувався церквою, офіційно вважався "в'язнем інквізиції" (твори Г. виключені з Індексу заборонених книг лише 1835). Більшість трактатів, зокрема "Діалог про дві найголовніші системи світу — Птолемеєву і Коперникову" (1632), який був причиною судового процесу над Г. 1633, написані нар. італ. мовою, що доводило її рівноцінні можливості з латинською. Трактати Г. відзначаються витонченістю стилю, майстерністю викладу і є одним з найдосконаліших зразків прозових жанрів ренесансної епохи. Автор лекцій про Данте, крит. праць "Нотатки про Аріосто", "Критика Тассо". В бурлескній поезії "Сатира на вбраних у тогу" висміяв консервативну професуру. Канцона "Про зорі Медічі" (у співавт.) — про 4 супутники Юпітера, які Г. відкрив 1610. Твори Г. вивчались у Київській академії. На захист Г. став Феофан Прокопович у лат. вірші "Папський вирок Галілею". У курсі лекцій Феофана Прокоповича "Фізика" (1708 — 09) простежується орієнтація укр. вченого на закони динаміки Галілея.

Літ.: Азархін В. А., Горський В. С. Коперник. Бруно. Галілей. К., 1974.

О. Є.-Я. Пахльовська.

Джерело: Українська літературна енциклопедія (A—Н) на Slovnyk.me