ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКИЙ ЛІТОПИС

ГА́ЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКИЙ ЛІТОПИС

• ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКИЙ ЛІТОПИС

- визначна пам'ятка історіографії і л-ри 13 ст. На відміну від попередніх літописів не поділяється на датовані літописні записи, а становить суцільну розповідь, що включає своєрідні повісті про військ. походи та ін. події. Перша частина Г.-В. л. завершена в 50-х pp. 13 ст., ймовірно в м. Холмі при дворі князя Данила Галицького. На думку дослідників, в укладанні цієї частини взяли участь печатник Кирило, холмський єпископ Іван, боярин Діонісій Павлович. Починається похвалою князю Роману Мстиславичу, стилістично близькою до окремих місць "Слова о полку Ігоревім". Далі розповідається про боротьбу Данила Галицького з боярськими заколотниками та іноз. загарбниками. Осн. ідея повісті — заклик до захисту рідної землі, прославлення Данила як продовжувача справи князів Київ. Русі періоду найбільшої її могутності. Виклад емоційно наснажений, насичений метафорами, вишуканими порівняннями, афоризмами. Поряд з ускладненими риторичними зворотами, цитатами з творів візант. авторів, наводяться нар. прислів'я, переказуються фольклорні за походженням легенди та пісні. Риси спільності стилю цієї повісті з "Житієм Олександра Невського" дали підставу для гіпотези про те, що автором обох творів є київ. митрополит Кирило.

Другу частину (події з 1261) складено при дворі волин. князів Володимира Васильковича і Мстислава Даниловича. Порівняно з першою ("галицько-холмською") частиною манера розповіді в ній простіша. Автор дбає про послідовність і ясність викладу, звертає увагу на побутові подробиці. У мові менше церковнослов'янізмів, натомість повніше відображено особливості волин. і галиц. говірок. У літописі міститься похвала Володимиру Васильковичу (прославляється як книжник і філософ), де є запозичення з "Слова о законЂ і благодати" Іларіона.

Г.-В. л. є (поряд з "Повістю временних літ" і Київським літописом 12 ст.) складовою частиною Волин. літописного зведення кін. 13 — поч. 14 ст. Найстарішим його списком є Іпатіївський літопис, в якому Г.-В. л. доповнено помилковими датами подій; ближчі до первісного тексту пізніші списки укр. походження — Погодінський, Хлєбниковський, Марка Бундура. Мотиви з Г.-В. л. (переказ про євшан-зілля, розповідь про Митусу) використовувалися укр. письменниками 19 — 20 ст., зокрема І. Франком, М. Вороним. Сучас. укр. мовою Г.-В. л. переклав Л. Махновець.

♦ Вид.: Летопись по Ипатскому списку. СПБ, 1871; Полное собрание русских летописей, т. 2. М., 1962; Галицько-Волинський літопис. "Жовтень", 1982, № 7.

■ Літ.: Черепнин Л. В. Летописец Даннила Галицкого. "Исторические записки", 1941, т. 12; Пашуто В. Т. Очерки по истории Галицко-Волынской Руси. М., 1950; Генсьорський А. 1. Галицько-Волинський літопис (Процес складання; редакції і редактори). К., 1958; Генсьорський А. 1. Галицько-Волинський літопис (Лексичні, фразеологічні та стилістичні особливості). К., 1961; Білецький О. Українські літописи XIII — XVI ст. В кн.: Білецький О. Зібрання праць, т. 1. К., 1965; Исаевич Я. Д. Культура Галицко-Волынской Руси. "Вопросы истории", 1973, № 1; Крип'якевич І. П. Галицько-Волинське князівство. К., 1984.

Я. Д. Ісаєвчч.