ГЕЄВСЬКИЙ Степан Лукич

ГЕЄ́ВСЬКИЙ Степан Лукич

• ГЕЄВСЬКИЙ Степан Лукич

[крипт. — С. Г.; 28.XI (10.XII) 1813, побл. м. Зінькова, тепер Полтав. обл. — 26.I (7.II) 1862, там же]

- укр. письменник. Нар. в дрібнопоміщицькій сім'ї. Закінчив юрид. ф-т Харків. ун-ту. В 1834 — 53 працював у канцелярії Харків. губернатора, викладав л-ру й географію в Харків. губ. гімназії. Видав збірку романтич. віршів "Сочинения и переводы в стихах" (1835) — переважно перекладів з європ. поетів (А. Міцкевича, В. Гюго, А. Ламартіна та ін.). Автор повістей і оповідань "Воспитанница" (рукопис втрачено), "Своя семья", "Спектакль в старинном театре", драми "Карл Мартел" (уривок, 1840; усі — неопубл.). У комедії "Бурсак-учитель" (1840) Г., продовжуючи традиції Г. Квітки-Основ'яненка, сатирично змалював життя і побут тогочасного панства. П'єса входила до репертуару Харків. театру. Г. належать істор.-етногр. розвідки — "Про українських чумаків" (1845), "Спогад про Україну" (1846), "Про дідів і бабів" (1846) та ін. У 1893 — 94 журн. "Киевская старина" опублікував повість Г. "Автобіографія Степана Лукича Геєвського", в якій ідеться про його учнівські і студентські роки.

■ Літ.: Сумцов М. Степан Лукич Геєвський. Х., 1890; Ротач П. П. Матеріали до українського біографічного словника. Літературна Полтавщина. "Архіви України", 1965, № 3.

П. О. Лобас, П. П. Ротач.