ГЕЙНЕСЕН (Heinesen) Вільям

ГЕ́ЙНЕСЕН (Heinesen) Вільям

• ГЕЙНЕСЕН (Heinesen) Вільям

(15.I 1900, м. Торсхавн, Фарерські о-ви)

- дат. письменник. Член Датської академії з 1961. Навчався 1916 в комерц. уч-щі в Копенгагені. Творчість Г. пов'язана з Фарерськими о-вами, сувору природу яких він оспівав у збірках віршів "Арктичні елегії" (1921), "Сінокіс поблизу моря" (1924), "Темне сонце" (1936), "Гімни і пісні гніву" (1961), "Панорама з веселкою" (1972). В реалістич. романах "Вітряний світанок" (1934), "Ноатун" (1938), "Пропащі музиканти" (1950) зображено життя простого народу. Гостра соціальна критика характерна для роману про 2-у світову війну "Чорний казан" (1949). Автор істор. роману "Добра надія" (1964) — про опір фарерського народу колон. гнобленню у 17 ст., збірок новел "Зачароване світло" (1957), "Ліки на лихих духів" (1967), "Дон Жуан із фабрики риб'ячого лою" (1970), кн. спогадів "Башта на краю світу" (1976). Творам Г. властиві гуманізм, тонкий гумор. Українською мовою оповідання Г. "Як на Гамалієля найшла мана" переклала О. Сенюк ("Сучасна датська новела". К., 1982).

♦ Тв.: Рос. перекл. — Волшебный свет. М., 1961; Черный котел. — Пропащие музыканты. М., 1975.

■ Літ.: Кристенсен С. М. Вильям Хейнесен. В кн.: Кристенсен С. М. Датская литература 1918 — 1952 годов. М., 1963.