ГЕЙНЕ (Heine) Генріх
ГЕ́ЙНЕ (Heine) Генріх
• ГЕЙНЕ (Heine) Генріх
(13.XII 1797, Дюссельдорф — 17.II 1856, Париж)
- нім. поет, публіцист. Навчався 1819 — 24 в ун-тах Бонна, Геттінгена, Берліна. В 1825 одержав диплом доктора права. З 1831 жив у Парижі. У 20-х pp. захопився ідеями Великої франц. революції і Просвітительства. Зб. "Книга пісень" (1827) стала видатним явищем нім. романтизму, "Подорожні картини" (т. 1 — 4, 1826 — 31) — зразок нового художньо-публіцистич. жанру в нім. прозі. Вітав Липневу революцію 1830 у Франції. В 30-х pp. ознайомився з творами франц. соціалістів-утопістів, але не поділяв їхніх теорій щодо мирної перебудови експлуататорського суспільства. Одним з перших усвідомив революц. характер діалектич. методу Г. В. Ф. Гегеля. Викривав бурж. лад (публіцистична кн. "Французькі справи", 1832, та ін.), феодалізм, монархію, церкву (праці "До історії релігії і філософії в Німеччині", 1834; "Романтична школа", 1836, та ін.). На поч. 40-х pp. ознайомився з ідеями комунізму, виступив як політ. поетсатирик (зб. "Сучасні вірші", 1843 — 44; вірш "Ткачі", 1844, поема "Німеччина. Зимова казка", 1844). У 1843 зав'язалася тісна дружба Г. з К. Марксом, який мав на нього великий вплив. До кінця життя Г. залишався революц. демократом, борцем проти реакції (збірки віршів "Романсеро", 1851; "Поезії 1853 і 1854 років", 1854; публіцистична кн. "Лютеція", 1854, та ін. поетичні і прозові твори).
На Україні переспіви й переклади поезій Г. з'являються з 1853. З ними виступили Б. Дідицький (романс "Жена"), П. Куліш ("Як увечері блукаю"), Ю. Федькович ("Сокільська княгиня"), М. Старицький ("Сосна", "Снилась мені дівчинонька", "Лети ж, моя пісне, від мене на волю", "У милої в косах барвінок рясний"), М. Славинський (трагедія "Раткліф", вірш "Коли розлучаються двоє", балади) та ін. Великий внесок в освоєння творчості Г. на Україні зробили І. Франко (переклав ряд лірич. і сатир. віршів, поему "Німеччина. Зимова казка", 1886 — 92) і Леся Українка (1892 переклала "Книгу пісень" і 1900 — поему "Атта Троль"). Твори Г. перекладали П. Грабовський ("Ткачі", "Ми, бургомістри та сенат...", "Нас омертвячив сон страшний", "Китайський цісар", "Вони кохалися удвох", "Щодня надвечір ходила", "На дальнім небосхилі", "Вітер стогне, завиває...", "Лорелея"), Б. Грінченко ("Північне море"), А. Кримський (переклав понад 30 творів, зокрема поеми "Віцлі-Пуцлі", "Поет Фірдовсій" та ін.). У перекладі Д. Загула і В. Кобилянського вийшла "Книга пісень" (т. 1 — 2. К., 1918 — 19), в перекладі Д. Загула — "Сатира та інші політичні поезії" (К. — Х., 1923) і "Вибрані твори" Г. (т. 1 — 4. Х. — К., 1930 — 33). Після 1945 з'явились переклади' П. Тичини, М. Рильського, М. Бажана, В. Сосюри, А. Малишка, Л. Первомайського, Д. Павличка, С. Голованівського, М. Пригари, Н. Забіли та ін. В УРСР твори Г. видавались понад 20 разів. Багато його віршів покладено на музику укр. композиторами (М. Лисенко, С. Людкевич, Б. Лятошинський, Л. Ревуцький та ін.). Деякі з них стали укр. нар. піснями ("Коли розлучаються двоє", "Я прагну усю мою тугу" та ін.). В УРСР творчість Г. досліджували О. Білецький, І. Гофман, Н. Матузова, Ю. Меженко, С. Родзевич, Б. Шайкевич та ін.
♦ Тв.: Укр. перекл. — Вибрані твори, т. 1 — 2. К., 1956; Вибрані твори, т. 1 — 4. К., 1972 — 74; Афоризми. "Всесвіт", 1977, № 12; [Твори], В кн.: Франко І. Зібрання творів, т. 13. К., 1978; [Твори]. В кн.: Українка Леся. Переклади з Генріха Гейне. Львів, 1981; Рос. перекл. — Собрание сочинений, т. 1 — 6. М., 1980 — 83.
■ Літ.: Дмитриев А. Генрих Гейне. М., 1957; Шиллер Ф. П. Генрих Гейне. М., 1962; Дейч А. И. Поэтический мир Генриха Гейне. М., 1963; Гиждеу С. П. Генрих Гейне. М., 1964; Гофман И. А. Тема революции в "Книге ле Гран" Генриха Гейне. Львов, 1974; Гиждеу С. П. Лирика Генриха Гейне. М., 1983; Матузова Н. М. Генріх Гейне. К., 1984; Стадников Г. В. Генрих Гейне. М., 1984; Левинтон А. Г. Генрих Гейне. Библиография русских переводов и критической литературы на русском языке. М., 1958.
Н. М. Матузова.