ГЛІБОВИЦЬКИЙ Микола Павлович

ГЛІБОВИ́ЦЬКИЙ Микола Павлович

• ГЛІБОВИЦЬКИЙ Микола Павлович

(9.XII 1876, с. Черемхів, тепер Коломийського р-ну Івано-Франк. обл. — 18.XI 1918, с. Лісна Слобідка, тих же р-ну й обл.)

- укр. письменник і громад. діяч "москвофільського" (див. "Москвофіли") напряму. Походив з родини священика. Закінчив юрид. ф-т Віден. ун-ту. З 1907 — депутат австр. парламенту. На поч. 1-ї світової війни ув'язнений австр. владою, перебував у тюрмах і концтаборах. Виступав з публіцистич. статтями, видав нарис історії політ. економії. Автор книжок "Оповідання й нариси" (1905), "Етюди й нариси" (1906) — обидві рос. мовою; зб. оповідань "За віру батьків" (1911, укр. мовою), в яких із співчуттям змалював життя галиц. селянства. Деякі твори формою наближаються до поезій у прозі.

■ Літ.: Лобов Л. Глебовицкий. Литературная характеристика. "Славянские известия", 1909. № 1.

О. Л. Рибалко.