ГЛІБОВ Леонід Іванович

ГЛІ́БОВ Леонід Іванович

• ГЛІБОВ Леонід Іванович

[21.II (5.III) 1827, с. Веселий Поділ, тепер Семенівського р-ну Полтав. обл. — 29.Х (10.XI) 1893, Чернігів]

- укр. байкар, поет, журналіст. Нар. в сім'ї управителя поміщицького маєтку. В 1849 — 55 вчився в Ніжин, ліцеї, з 1856 вчителював на Поділлі, в с. Чорний Острів, з 1858 викладав географію у Черніг. чоловічій гімназії. На громад. і літ. діяльність Г. мали вплив дружні взаємини з О. Маркевичем, революц. діячами І. Андрущенком, М. Кибальчичем. Брав активну участь у культурно-осв. русі, організації недільних шкіл, з 1861 видавав і редагував тижневик "Черниговский листок", де вміщував і власні статті з питань культур.-громад. життя. В 1863 за друкування "неблагонадійних" матеріалів, зв'язок з членами орг-ції "Земля і воля" Г. увільнено з посад редактора і вчителя. Він змушений був виїхати до Ніжина, де перебував під наглядом поліції. У 1867 повернувся до Чернігова, завідував земською друкарнею.

Писати почав рос. мовою. Перша збірка "Стихотворения" вийшла у Полтаві 1847. У 60 — 90-х pp. публікував вірші, фейлетони в газ. "Киевский телеграф", "Черниговской газете", окремі книжки-метелики віршів "на злобу дня" ("Красный мотылёк", "Удод" та ін.), в яких, наслідуючи поетів-"іскрівців" (див. журн. "Искра"), засобами сатири викривав поміщиків, лихварів, земських урядовців тощо. Укр. мовою став писати в 50-х pp. (вірші "У степу", "Моя веснянка", "Над Дніпром" та ін.). Започаткував жанр віршованого фейлетону, услід за Т. Шевченком звертався до жанру вірша-роздуму. Вірші "Журба" ("Стоїть гора високая"), "Вечір", "Пісня" ("Скажіть мені правду, добрі люди"), "Пісня" ("Летить голуб понад морем") стали популярними піснями й романсами. Пробував сили в драматургії (п'єси "До мирового", "Типические сцены с живыми картинами" та ін., в яких висміяв провінційне панство, його духовну злиденність). У 1863 видав у Києві першу збірку байок. Друга і третя (1872, 1882) закріпили за ним славу видатного байкаря. Плідно продовжуючи ідейно-худож. традиції І. Крилова, П. Гулака-Артемовського і Є. Гребінки, Г. написав понад 100 байок, в яких виявив себе художником-новатором. Він руйнував традиційні канони, абстрактний раціоналізм і схематизм жанру та утверджував його реалістичні засади. Кращі байки Г., написані в дусі демокр. естетики, засвідчували розуміння поетом сутності антагоністичних суперечностей у тогочасній дійсності. Звертаючись до езопівської мови та конкретної алегорії, Г. дав широку сатиричну панораму потворних явищ сусп. життя. Вже ранні байки (50-і pp.) спрямовані проти кріпосництва, необмеженої влади експлуататорів ("Вовк і Кіт", "Вовк і Вівчарі", "Вовк та Ягня"). У байках 60-х pp. ("Ведмідь-пасічник", "Громада", "Квіти", "Вовк та Зозуля") Г. розвінчав нові пореформені порядки, з дошкульною іронією показав хижацьке гноблення простої людини тими ж зажерливими поміщиками, антинар. характер запроваджуваних тоді земств, продажність царського суду тощо. Критичне вістря байок 80 — 90-х pp. спрямоване проти утисків трудящої людини царською адміністрацією ("Танці", "Лев на облаві", "Жаби"), розтлінної моралі "золотого мішка" ("Скоробогатько", "Сила"), псевдонародності ліберальних діячів ("Мальований Стовп"), У байках "Муха і Бджола", "Бджола і Мухи", "Собака і Кінь", "Шелестуни" Г. не лише наголошує на моральній вищості нар. мас над експлуататорами, він утверджує ідеал людини-трудівника як гол. сили сусп. розвитку. Г. розширив жанрові можливості байки, урізноманітнив її форми, характер розповіді (введення структурних елементів повісті, новели, драм. сценки, казки та ін.). Уперше в укр. л-рі створив пісенно-баладну байку з сильним ліричним струменем, розвинув жанр реалістичної байки, надав йому сатирично-викривальної гостроти. Поету належить новаторська роль в утвердженні байки як повноправного, естетично значущого явища в системі жанрів укр. л-ри 2-ї пол. 19 ст. Г. здобув визнання і як дит. письменник, автор лірич. поезій, віршованих казок, загадок і відгадок, в яких відкривав юним читачам реальний світ, прищеплював любов до природи, праці, творчості ("Веснянка", "Зимня пісенька", "Квіткове весілля", "Пташка"). У с. Чорний Острів відкрито літ.-меморіальний музей-кімнату Г., в Чернігові на його могилі споруджено пам'ятник. Іл. див. на окремому аркуші, с. 334 — 385.

♦ Тв.: Твори, т. 1 — 2. К., 1974; Байки. К., 1976.

■ Літ.: Бандура О. Вивчення творчості Л. І. Глібова в школі. К., 1958; Гур'єв Б. М. Леонід Глібов. К., 1965; Сиваченко М., Деко О. Леонід Глібов. К., 1969; Пільгук І. І. Леонід Глібов. К., 1977; Деркач Б. А. Леонід Глібов. К., 1982.

Б. А. Деркач.