ГЛАЗОВИЙ Павло Прокопович

ГЛАЗОВИ́Й Павло Прокопович

• ГЛАЗОВИЙ Павло Прокопович

(30.VIII 1922, с. Новоскелюватка, тепер Казанківського р-ну Микол. обл.)

- укр. рад. поет. Член КПРС з 1945. Учасник Великої Вітчизн. війни. Закінчив 1950 Київ. пед. ін-т. Друкується з 1940. Виступає як гуморист і сатирик, працює переважно у жанрах співомовки, віршованої гуморески, байки. У збірках "Великі цяці" (1956), "Карикатури з натури" (1963), "Смійтесь, друзі, на здоров'я" (1973), "Байки та усмішки" (1975) та ін. викриває антиподів комуністич. моралі, засуджує негативні явища. Сатира і гумор Г. відзначаються гостротою, наступальністю, дотепністю. Автор книжок для дітей "ІванецьБігунець" (1963), "Про Сергійка-Нежалійка та клоуна Бобу" (1965) та ін. За мотивами його поеми "Слався, Вітчизно моя!" (окреме вид. — 1958) укр. композитор Г. Жуковський створив кантату, удостоєну Держ. премії СРСР (1950). Г. перекладає гумористич. твори з рос. і білорус. мов.

♦ Тв.: Сміхологія. Посібник для всіх, кому любий сміх. К., 1982.

■ Літ.: Сивокінь Г. "Навіщо тратить на мораль слова?". "Літературна Україна", 1982, 25 березня; Косяченко В. Любов'ю окрилений сміх. К., 1985.

В. Т. Косяченко.