ГНАТЮК Володимир Михайлович

ГНАТЮ́К Володимир Михайлович

• ГНАТЮК Володимир Михайлович

(9.V 1871, с. Велеснів, тепер Монастириського р-ну Терноп. обл. — 6.Х 1926, Львів)

- укр. фольклорист, етнограф, літературознавець і громад.-культур. діяч, чл.-кор. Петерб. АН з 1902, академік АН УРСР з 1924. Закінчив 1898 Львів. ун-т. З 1898 — секретар НТШ. Найближчий друг і соратник І. Франка. Автор праць з фольклористики, етнографії, історії л-ри, мовознавства, соціології, демографії тощо. Представник порівняльно-історичного методу в фольклористиці. Нар. творчість вивчав у тісному зв'язку з соціальноекон. умовами життя трудящих, відкидав теорію згасання нар. творчості, приділяв велику увагу фольклорним новотворам ("Пісенні новотвори в українсько-руській народній словесності", 1902; "Війна і народна поезія", 1917; "З російської народної поезії", 1919). Поклав початок систематизованому наук. виданню укр. фольклор. та етногр. матеріалів: збірники "Галицько-руські анекдоти" (1899), "Галицько-руські народні легенди" (т. 1 — 2, 1902 — 03), "Коломийки" (т. 1 — 3, 1905 — 07), "Гаївки" (1909), "Колядки і щедрівки" (т. 1 — 2, 1904 — 14), "Етнографічні матеріали з Угорської Русі" (т. 1 — 6, 1897 — 1911) та ін. Досліджував жанри й сюжети укр. фольклору, духовну і матеріальну культуру зх. українців ("Руські оселі в Бачці", 1898; "Словацький опришок Яношік в народній поезії", 1899; "Деякі уваги над байкою", 1916; "Українська народна словесність", 1917, та ін.). Як секретар і один з редакторів "Українсько-руської видавничої спілки", один з редакторів "Літературно-наукового вістника" та "Етнографічного збірника", Г. був у числі організаторів укр. літ. процесу кін. 19 — поч. 20 ст. Він популяризував ідеї революц. демократії, наук. комунізму, видавав твори ф. Енгельса. У своїх статтях і рецензіях порушував актуальні питання розвитку л-ри й журналістики, виступав проти декадентства та безідейності, за народність і реалізм ("В справі товариства руських письменників", 1898; "Видавнича спілка", 1906; "Молода муза, І. Василь Пачовський. Жертва штуки", 1906; "Рукописні гумористичні часописи", 1920, тощо). Йому належать біографічно-критичні нариси про І. Котляревського, Марка Вовчка, С. Руданського, Л. Глібова, С. Воробкевича, М. Старицького, М. Горького, Г. Успенського, Г. Мачтета, Е. Золя, В. Ягича та ін. Значним внеском в історію л-ри є розшукані ним матеріали й тексти давньої укр. л-ри та статті про неї: "Легенди з Хітарського збірника" (1897), "Угро-руські духовні вірші" (1902), "Кілька духовних віршів (Співаник з Грушова)" (1903), "Віршована легенда про рицаря і смерть" (1908), "Хоценський співаник Левицьких" (1909) та ін. Г. перекладав твори багатьох письменників: Л. Толстого ("Смерть Івана Ілліча"), М. Горького ("Челкаш"), В. Оркана, П. Тодорова, Джерома К. Джерома, Ю. А. Стріндберга та ін. Його зусиллями видано чимало творів укр. письменників (І. Нечуя-Левицького, М. Коцюбинського, І. Франка, Лесі Українки, В. Стефаника та ін.), укр. перекладів із світової л-ри (Данте, В. Шекспіра, Дж. Байрона, Е. Золя, Г. Гейне, Мопассана, М. Горького, Л. Толстого, А. Чехова, В. Короленка та ін.), до багатьох з яких він написав передмови. У с. Велесневі 1969 відкрито Гнатюка В. М. музей, а 1971 встановлено Г. пам'ятник.

♦ Тв.: Вибрані статті про народну творчість. К., 1966; Українські народні пісні в записах Володимира Гнатюка. К., 1971.

■ Літ.: Яценко М. Т. Володимир Гнатюк. К., 1964; Гумецька Л. Л. Володимир Гнатюк і питання української мови. "Мовознавство", 1971, № 3.

М. Т. Сценко.