ГОГЕБАШВІЛІ Якоб Симонович

ГОГЕБАШВІ́ЛІ Якоб Симонович

• ГОГЕБАШВІЛІ Якоб Симонович

[15(27).X 1840, с. Варіані, тепер Горійського р-ну — 1(14).VI 1912, Тбілісі]

- груз. педагог, публіцист, дит. письменник. Навчався 1861 — 63 в Київ. духовній академії, водночас слухав лекції з природознавства у Київ. ун-ті. Учасник нац.-визвольного руху. Основоположник наук. педагогіки в Грузії; йому належать численні пед. праці, в яких виступав як послідовник К. Ушинського. Створив підручники для нар. шкіл: "Грузинський буквар" (1865), "Ключ до природи" (1868), "Рідна мова" (1876), "Російське слово" (1887). Зачинатель груз. дит. л-ри (автор бл. 150 оповідань). В оповіданнях "Ластівки і пастух", "Райдуга" та ін. відчувається вплив фольклору. Навчаючись у Києві, Г. познайомився з укр. культурою. Присвятив Т. Шевченку статті "Маленька замітка про великого поета", "Тарас Шевченко — великий поет України" (обидві — 1911). Закликав груз. поетів перекладати твори Т. Шевченка. Укр. мовою окремі твори Г. переклав Г. Халимоненко.

Тв.: Укр. перекл. — [Оповідання]. "Піонерія", 1951. № 1; Цар Ерекле та інгілойська дівчинка. В кн.: Маленька скарбничка. К., 1982; Рос. перекл. — Избранные педагогические сочинения. М., 1954; Колыбельная. Тбилиси, 1970.

Літ.: Тавзишвили Г. Яков Гогебашвили. М., 1959.

О. Н. Мушкудіані.

Джерело: Українська літературна енциклопедія (A—Н) на Slovnyk.me