ГОРОДСЬКОЙ Яків Зіновійович

ГОРОДСЬКО́Й Яків Зіновійович

• ГОРОДСЬКОЙ Яків Зіновійович

(справж. прізв. — Блюмкін)

[11 (23).X 1898, Катеринослав, тепер Дніпропетровськ — 5.I 1966, Київ]

- рос. рад. письменник. Член КПРС з 1926. Закінчив 1917 вище поч. уч-ще. Учасник 1-го Всеукр. з'їзду спілки пролет. письменників (1927), делегат 1-го Всесоюзного з'їзду рад. письменників (1934). Учасник Великої Вітчизн. війни. Жив на Україні. В 1923 вийшла його перша поетична зб. "Космата Росія". В 30-і pp. очолював редколегії журналів "Литстрой" і "Красное слово" (тепер "Радуга"). П'єси Г. "Залізна бригада" (1933), "Район" (1934), "Останній раунд" (1935) ставились у театрах Києва, Харкова, Чернігова, Запоріжжя. В Києві вийшла більшість поетич. збірок Г. ("Ясно бачу", 1935; "Дорога на Ірпінь", 1936; "Липень", "Поеми і вірші", "Сто мільйонів", всі — 1937; "Зустрічі", 1940; "Молода земля", 1950; "Київські вірші", 1958; "Крізь роки", 1960, та ін.). Під час Великої Вітчизн. війни в Уфі видав поетич. збірки "Кияни" і "Зброя" (обидві — 1942), "Воєнний час" (1943). У статтях "„Кобзар" воює" (1942) та "Вороги Тараса згинуть" (1944) писав про патріотичне значення творчості Т. Шевченка. Кращі твори Г. зібрано в книгах "Відступ смерті" (1968) і "Все життя" (1985). Для них характерні мотиви патріотизму, революц. і трудової романтики. Переклав окр. поезії Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки, О. Олеся, М. Рильського, В. Сосюри, А. Малишка, С. Олійника, І. Неходи, Л. Дмитерка, С. Крижанівського, О. Ющенка та ін.

♦ Тв.: Вся жизнь. К., 1985.

Л. М. Вишеславський.