ГРИНЮК Лесь

ГРИНЮ́К Лесь

• ГРИНЮК Лесь

(Олекса Якимович; псевд. і крипт. — І. Крип, Лесь Гр., Л. Гриник, Степан Вільшанський, Л. Г., Віль та ін.; 25.III 1883, с. Воскресинці, тепер Коломийського р-ну Івано-Франк. обл. — 7.VIII 1911, там же)

- укр. письменник. Нар. в сім'ї селянина. Закінчив 1902 гімназію в Коломиї. Редагував газети — коломийську "Поступ" (1903 — 05) та чернів. "Буковина" (1907 — 08). Писав публіцистичні статті, вірші, нариси, оповідання з нар. життя. У 1904 видав зб. нарисів і реалістичних новел "Весняні вечори". На манері письма Г. позначився вплив В. Стефаника, вона стисла, експресивна. Автор використовував у мові персонажів покутський діалект. Упорядкував і видав зб. "Народний декламатор" (1903). Переклав повість "Тарас Бульба" М. Гоголя, оповідання "Воля", "Пропасть" і "Сміх" Л. Андрєєва, комедію "Новоженці" Б. Б'єрнсона, кн. "Так мовив Заратустра" Ф. Ніцше.

♦ Тв.: Весняні вечори. Коломия, 1904.

■ Літ.: Гринюк Лесь. "Неділя", 1911, 20 серпня.

Ф. П. Погребенник.