ГУЦКОВ (Gutzkow) Карл

ГУ́ЦКОВ (Gutzkow) Карл

• ГУЦКОВ (Gutzkow) Карл

(17.III 1811, Берлін — 16.XII 1878, Заксенгаузен, побл. Франкфурта-на-Майні)

- нім. письменник і журналіст. Один з провідних діячів літ. групи "Молода Німеччина". Навчався в Берлін. ун-ті. У 1837 — 48 видавав журн. "Telegraph für Deutschland" ("Німецький телеграф"), в якому співробітничав Ф. Енгельс. У публіцистиці та худож. творах Г. виступав проти політ. реакції, моральних забобонів, міщанського лицемірства, висловлював волелюбні, атеїстичні ідеї. В романі "Валлі, що сумнівається" (1835) обстоював ідею емансипації жінки. У гостросюжетному романі "Лицарі духу" (т. 1 — 9, 1850 — 51) змалював життя Пруссії після революції 1848 — 49, поєднавши соціальний критицизм з абстрактним гуманізмом. П'єси "Вернер" (1840), "Прообраз Тартюфа" (1844), "Пугачов" (1844) та ін. сприяли розвитку нац. театру. Найвідоміша з п'єс — віршована антиклерикальна драма "Урієль Акоста" (пост. 1847) — про голл. мислителя 17 ст. На Україні вперше поставлена 1908 в Харкові трупою Л. Сабініна. Пізніше йшла в театрах Львова, Києва, Харкова. Укр. мовою її переклав А. Сумський.

♦ Тв.: Укр. перекл. — Урієль Акоста. Х., 1908; Рос. перекл. — Пьесы. М., 1960.

А. К. Баканов.