Грецька література стародавня
Гре́цька література стародавня
• Грецька література стародавня
- л-ра давньогрец. мовою. Тематичною основою давньогрец. л-ри, як і образотворчого мистецтва, були міфи, оповіді про богів і героїв. Історію давньогрец. л-ри поділяють на періоди:
1) Мікенський (разом із субмікенським, 1600 — 1000 до н. е.), коли існувало письмо, але літ. тексти не записувалися, розвивалась усна словесність.
2) "Геометричного стилю" (1000 — 650 до н. е.), умовно названий за особливостями образотворчого мистецтва (наївне, сильно геометризоване зображення людини). Розвивався героїчний епос.
3) Архаїчний (650 — 550 до н. е.), коли епос дістав письмове вираження. Найвизначніші його пам'ятки — поеми "Іліада" та "Одіссея", приписувані Гомерові. До цього періоду належить і творчість Гесіода. Лірична поезія мала політ. характер (Солон, Феогнід, Мімнерм). Давньогрец. лірика була синкретичною — слово поєднувалося з музикою і танцем. Ліричні й ліро-епічні твори виконувалися соло (монодія) й хором (хородія). Хорична лірика досягла вершини в одах Алкмана, Піндара, дифірамбах Бакхіліда. Монодична лірика представлена одами Алкея, Сапфо, віршами Анакреонта, Архілоха. Розвиток жанру байки пов'язується з ім'ям Езопа. 4) Класичний (550 — 350 до н. е.). У цей час сформувалися й досягли розквіту драматургія й худож. проза. Найдавнішими творцями трагедії були Есхіл, Софокл, Евріпід, комедії — Арістофан. Філософську прозу представляли Платон, Арістотель, історичну — Геродот, Фукідід, Ксенофонт, ораторську — Демосфен, Ісократ, Лісій. 5) Елліністичний (350 — 31 до н. е.). При дворах елліністичних династій розвивалися "вчена" поезія (Феокріт, Мосх, Біон), філологія (Зенодот, Арістарх, Арістофан Візантійський), історія, філософія. Комедія (Менандр, Філемон) втратила політ. характер і перетворилася на побутову драму. 6) Римський (31 до н. е. — 476 н. е.) — л-ра значною мірою втратила зв'язок з нар. творчістю й зазнала впливу л-р народів Бл. Сходу. Виник новий жанр — грец. роман на основі казок, істор. оповідань і любовних елегій (Геліодор, Ксенофонт Ефеський, Лонг). Розвивалася філос. проза (Плутарх, Лукіан, Марк Аврелій). З'явилася християнська л-ра грец. мовою (євангелія, Апокаліпсис, діяння й послання апостолів, полемічні твори тощо).
Давньогрец. л-ра мала великий вплив на пізніші європ. л-ри, зокрема на українську. Перші переклади та переспіви з неї в укр. л-рі належать до 19 ст. У 1859 К. Думитрашко видав "Жабомишодраківку" — переспів "Батрахоміомахії" — пародії на героїчний епос. "Іліаду" й "Одіссею" перекладали С. Руданський, О. Навроцький, П. Ніщинський, О. Потебня, В. Самійленко. Переклади обох поем уже в рад. час здійснив Борис Тен. Твори давньогрец. л-ри перекладав ї. Франко — уривок з "Іліади" ("Щит Ахілла"), пісні Сапфо, трагедія "Едіп-цар" Софокла, уривки з творів Менандра (переклади й переспіви вміщено у 8-у і 9-у томах Зібрання його творів у 50 томах). Трагедію Софокла "Антігона" переклав П. Ніщинський, 97 байок Езопа — Т. Зіньківський.
За радянського часу опубліковані переклади творів Езопа, Софокла, Евріпіда, Арістофана, Демосфена, Менандра, Арістотеля, Лонга, Есхіла. Їх здійснили В. Свідзінський, М. Сагарда, Борис Тен, А. Содомора, И. Кобів та ін. Двічі (1938 і 1968) видано хрестоматію "Антична література" за ред. акад. О. Білецького. Зразки давньогрец. лірики вміщено в антології "Золоте руно" (1985). До образів і тем давньогрец.кої літератури зверталися І. Франко (поеми "З Плутархового „Життя Солона"" та "Геракл і Евандер"), Леся Українка ("Кассандра", "Іфігенія в Тавріді", "Оргія"), М. Зеров (сонети "Хірон", "Навсікая", "Тесей", "Александрія"), М. Рильський (вірші "Сапфо — до Афродіти", "Як Одіссей, натомлений блуканням", "У теплі дні збирання винограду" та ін., сонет "Анхізів син, вклонившися богині..."). Помітне місце в літературознавстві України займає наук. дослідження літ. спадщини Старод. Греції. В кін. 19 — на поч. 20 ст. з'явилися праці Г. Шульца ("Критические заметки к тексту трагедии Софокла „Царь Эдип"". Х., 1891), І. Огоновського ("Словар до Гомерової „Одіссеї" та „Іліяди"". Львів, 1900), статті Ф. Слюсаремка, І. Франка, М. Драгоманова (дослідження фольклорних та казкових сюжетів у давньогрец. л-рі) та ін. У рад. час питання давньогрец. л-ри досліджував О. Білецький (статті "Античні літератури", "Поеми Гомера", "Давньогрец.ка трагедія", "„Прометей" Есхіла і його потомки в світовій літературі", "Неповторний Арістофан", "До історії „Дафніса і Хлої""); серед ін. дослідників — А. Білецький, М. Білик, В. Пащенко, М. Чубач, Н. Сахарний. Вийшли книги Ю. Шаніна "Олимпийские игры и поэзия эллинов" (К., 1980), Н. Підлісної "Світ античної літератури" (К., 1981), "Давньогрец.ка трагедія" (К., 1981), "Крилатий кінь" (К., 1983), А. О. Содомори "Жива античність" (К., 1983), "Дамоклів меч" (К., 1984), "Золоте руно" (К., 1985), "Словник античної міфології" (К., 1985), "Міфи Давньої Греції" (К., 1986). З 1959 у Львові щороку виходить республіканський міжвідомчий наук. зб. "Іноземна філологія. Питання класичної філології", на сторінках якого систематично публікуються і статті про давньогрец.ку літературу. Див. також Античність, Міфологія.
■ Літ.: Тронський І. М. Історія античної літератури. К., 1959; Антична література. К., 1976; История греческой литературы, т. 1 — 3. М. — Л., 1946 — 60; Фрейденберг О. М. Миф и литература древности. М., 1978; Лосев А. Ф., Сонкина Г. А., Тахо-Годи А. А. Античная литература. М., 1980; Поэтика древнегреческой литературы. М., 1981; Радциг С. И. История древнегреческой литературы. М., 1982.
А. О. Білецький.