грецька мова

гре́цька мова

• грецька мова

, еллінська мова — мова греків. Становить окрему групу індоєвроп. сім'ї мов. Під заг. назвою "Г. м." розуміють: давньогрец. діалекти — іонійський, аттічний, еолійський, беотійський, ахейський, або аркадо-кіпрський, дорійський та ін. (бл. 20 ст. до н. е. — кін. 4 ст. до н. е.); койне, або спільногрец. мову елліністичної та рим. епох (бл. З ст. до н. е. — 5 ст. н. е.); середньовічну Г. м. — архаїчну літературну й відмінну від неї розмовну (бл. 6 — ІЗ ст.) та новогрец.ку. Давньогрец. діалекти були досить близькими один до одного і зрозумілими для всіх греків. Епічна давньогрец. мова бере початок з тієї найдавнішої поетичної мови греків, якою було складено поезію мікенського періоду. Потім ці пісні перейшли до еолійців, від них — до іонійців. Закріпившись в епічних поемах "Іліада" й "Одіссея", ця архаїчна мова залишалася літ. мовою епосу протягом усього періоду античності. В класичний період давньогрец. л-ра розвивалась 4 літ. діалектами: іонійським (Геродот, Анакреонт та ін.), аттічним (Есхіл, Софокл, Евріпід, Арістофан та ін.), еолійським (Алкей, Сапфо) та дорійським (Сімонід Кеоський та ін.). В елліністично-римський період в 4 ст. до н. е. склалася спільногрец. мова, або койне, на основі аттічного діалекту давньогрец. мови з елементами іонійського і незначною кількістю елементів еолійського та ін. діалектів, Вона поступово витісняла старі літ. діалекти (про л-ру давньогрец. мовою див. Грецька література стародавня). Дедалі глибшими ставали відмінності між літ. і нар. розмовною мовою. Новогрец. мова виникла на основі нар. розмовної мови візантійського періоду. Існує в двох різновидах: димотика — спільногрец. розмовна й літ. мова (з тер. діалектами) й кафаревуса — архаїчна літ. мова, що донедавна обслуговувала адм. і наук. сфери. Новогрец. мовою розвивається грец.ка література. Для Г. м. використовують грец.ке письмо.

Давньогрец.ка мова відіграла виняткову роль у розвитку європейської науки й культури. Вона вплинула на формування літ. латинської мови й сучас. європ. мов. Багато слів (і афіксів) з давньогрец. мови стали інтернаціоналізмами, збагатили міжнар. термінологію. Давньогрец. мову в 16 — 18 ст. на східнослов'ян. землях, зокрема на Україні, викладали в навч. закладах (Київ. академія, Львів. ун-т та ін.). На Пд. України живуть румеї (греки, що переселилися в Пн. Надазов'я з Криму 1778 — 79), які користуються румейськими говорами новогрец. мови (румейськими говорами існує румейська література).

■ Літ.: Соболевский С. И. Древнегреческий язык. М., 1948; Козаржевский А. Ч. Учебник древнегреческого языка. М., 1975; Широков О. С. История греческого языка. М., 1983; Доровских Л. В. Древнегреческий язык. Свердловск, 1984; Дворецкий И. Х. Древнегреческо-русский словарь, т. 1 — 2. М., 1958; Иоаннидис А. А. Новогреческо-русский словарь. М., 1961.

А. О. Білецький.