ДАВИЧО Оскар

ДАВИ́ЧО Оскар

• ДАВИЧО Оскар

(18.I 1909, м. Шабаць)

- серб. письменник, член Серб. академії наук і мистецтв. Член СК'Ю. Закінчив 1930 Бєлгр. ун-т. 1932 за комуністичну пропаганду Д. було засуджено на каторгу. Учасник нар.-визв. боротьби в Югославії проти фашист. загарбників. На поч. літ. діяльності — один з провідних представників серб. сюрреалізму (зб. віршів "Анатомія", 1928, та ін.), у віршах кін. 30 — поч. 50-х pp. переважають елементи реалізму (збірки "Вірші", 1938; "Вишня за стіною", 1950; "Хана", 1951; поема "Зренянин", 1949). Згодом Д. повертається до сюрреалізму (поема "Людська людина", 1953; збірки "Флора", "Заселені очі", обидві — 1955; "Знімки", 1963; "Слова на ділі", 1976). В експеримент. за формою романах "Пісня" (1952), "Робоча назва нескінченності" (1958), в сатир. романі "Бетон і світляки" (1956), романі-пенталогії "Каторга" (1963 — 72, про боротьбу комуністів за часів королів. Югославії) порушив проблеми революц. етики, взаємодії особи й колективу, трактуючи вчинки своїх героїв переважно в дусі фрейдизму. Окремі вірші Д. переклав Р. Лубківський.

♦ Тв.: Укр. перекл. — Кохання. В кн.: Слов'янське небо. Львів, 1972; Рос. перекл. — Песня. М., 1979.

■ Літ.: Ильина Г. Я. Романы Оскара Давичо. В кн.: Литература славянских народов, в. 7. М., 1962.

І. П. Ющук.