давньоруська мова

давньору́ська мова

• давньоруська мова

- народнорозмовна й літературна писемна мова сх. слов'ян періоду Київ. Русі. Належить до східнослов'ян. групи індоєвроп. сім'ї мов. Народнорозмовна Д. м. була продовженням спільнослов'ян. мови, що розпалася на окремі групи внаслідок розселення слов'ян у 5 — 7 ст. Специфічними фонетичними, граматичними й лексичними рисами вона відрізнялася від західно- і південнослов'ян. мов. Зокрема — переходом kv і gv у cv і zv (цвЂтъ, звЂзда); спрощенням dl, tl в l (сало замість sadlo, плелъ замість pletlъ); появою з'єднувального l після губних перед j (зємля замість zemja, капля замість kapja); зміною t, d перед j відповідно у č, ž; переходом у цій же позиції е в о (озеро замість jezero); іменники мали кілька типів відмінювання, дієслова змінювалися за особами й числами, мали 5 часових форм; уживалися специфічні для східнослов'ян. зони слова типу "война", "рЂнъ", "борань", "бърть" тощо. Усі ці явища згодом успадкували рос., укр. та білорус. мови, які розвинулися з давньоруської мови.   На основі народнорозмовної Д. м. у 8 — 9 ст. розвивалася літ. Д. м., в якій відбилося чимало спільносхіднослов'ян. фонетичних, граматичних і лексичних рис. Літ. Д. м. написано "Руську правду" і найдавніші грамоти, зокрема берестяні грамоти, а також старод. літописи. На літ. Д. м. з 10 ст. впливала старослов'янська мова, що відбивалося в літописній і худож. л-рі (напр., у "Повісті временних літ", у "Слові о полку Ігоревім"). Водночас відбувався і зворотний вплив, тому лише найдавніші пам'ятки (11 ст.), написані на Русі старослов'ян. мовою, більш-менш послідовно відображають її класичні риси, а в пізніших пам'ятках простежується давньорус. варіант цієї мови. Після розпаду Київ. Русі народнорозмовна Д. м. виявляла дедалі більшу діалектну подрібненість, яка посилилася після татаро-монг. навали. Всі осн. системні зміни відбувалися по-різному в пн.-сх., пд.-зх. і зх. руських землях. Почали формуватися укр., рос. та білорус. мови.   ■ Літ.: Булаховський Л. А. Питання походження української мови. К., 1956; Виноградов В. В. Основные проблемы изучения, образования и развития древнерусского литературного языка. М., 1958; Филин Ф. П. Образование языка восточных славян. М. — Л., 1962; Горшков А. И. История русского литературного языка. М., 1969; Филин Ф. П. Происхождение русского. украинского и белорусского языков. Л., 1972; Історія української мови. Фонетика. К., 1979; Филин Ф. П. Истоки и судьбы русского литературного языка. М., 1981; Русанівський В. М. Джерела розвитку східнослов'янських літературних мов. К., 1985; Древнерусский литературный язык в его отношении к старославянскому. М., 1987; Півторак Г. П. Формування і діалектна диференціація давньоруської мови. К., 1988.В. М. Русанівський.