ДАРІО (Darío) Рубен

ДАРІ́О (Darío) Рубен

• ДАРІО (Darío) Рубен

(справж. — Фелікс Рубен Гарсіа Сарм'єнто; 18.I 1867, м. Метапа, тепер Сьюдад Даріо — 6.II 1916, м. Леон)

- нікараг. поет, дипломат. Один із засновників латиноамер. і ісп. модернізму. Освіту здобув у школі єзуїтів. З 1886 жив у Чілі, згодом — у Гватемалі, Коста Ріці, США, на Кубі, в Аргентіні, 1898 — 1915 — в Європі. Перші збірки овіяні романтикою — "Епістоли та вірші. Перші ноти" (1885, опубл. 1888), "Рифи", "Рими" (обидві — 1887). Зі зб. "Блакить" (1888) почалося оновлення поетич. мови в латиноамер. л-рі. У зб. "Язичницькі псалми" (1896) звернувся до індіан. фольклору, історії та сучасності латиноамериканців. Автор збірок "Пісні життя і надії" (1905), "Мандрівна пісня" (1907), "Осінні поеми та інші поезії" (1910), "Посмертна ліра" (опубл. 1921), книжок літературознавчих статей "Видатні" (1893), "Думки" (1906), "Літери" (1911). Критикував амер. спосіб життя (есе "Торжество Калібана", 1898), показав агресивну сутність північноамер. імперіалізму (вірш "До Рузвельта", 1905), закликав латиноамериканців до братерства і згоди ("Тріумфальний марш", 1905), до миру між народами (поема "Pax" — "Мир", 1915). Виступив як реформатор віршування. Багатством естетичних ідей, яскравою образністю й мелодійністю вірша розширив обрії всієї іспаномов. поезії 20 ст. До рос. тематики Д. звернувся в оповіданнях "Мій друг Азарофф" (про рос. революціонерів 1905; висловив підтримку їхній справедливій боротьбі) і "Матінка" (1889). Переклав 1902 повість "Фома Гордєєв" М. Горького (з франц. видання), написав до неї передмову. Окремі вірші Д. переклали Л. Первомайський, Д. Павличко, М. Литвинець, О. Мокровольський, Г. Кочур.

Тв.: Укр. перекл. — Вибране. К., 1968; [Вірші]. В кн.: Передчуття. К., 1979; [Вірші]. В кн.: Світовий сонет. К., 1983: Рос. перекл. — Лирика. М., 1967; Избранное. М., 1981.

Літ.: Литвинець М. Лебідь Нікарагуа. В кн.: Даріо Р. Вибране. К., 1968.

М. І. Литвинець.

Джерело: Українська літературна енциклопедія (A—Н) на Slovnyk.me