1. Українська літературна енциклопедія

дарі

дарі́

• дарі

(скорочене від фарсі-ї дарі, буквально — придворний)

1) Застарілий термін, який вживали для позначення літ. форми класичної персько-тадж. мови.

2) Одна з двох офіц. мов Афганістану (друга — пушту). Належить до Іран, мов індоєвроп. сім'ї. Близька до перської мови й таджицької мови. Класичний період л-ри (10 — 15 ст.) спільний для перської, таджицької та Д. мов. Тепер у Д. виділяють дві осн. групи діалектів, сучас. літ. мова базується на діалекті Кабула (фарсі-кабулі). У формуванні літ. Д. велику роль відіграла діяльність видатного афганського просвітителя М. Тарзі (1868 — 1934). Для Д. використовують араб.ьке письмо. Д. — одна з мов, якою розвивається афганська література.

■ Літ.: Киселева Л. Н. Язык пари Афганистана М., 1985; Киселева Л. Н., Миколайчик В. И. Дяри-русский словарь. М., 1986.

Л. О. Пирейко.

Джерело: Українська літературна енциклопедія (A—Н) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дарі — невідм. Класична перська мова – літературна мова персів, таджиків та ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. дарі — ДАРІ́, невідм., ж. Одна з офіційних мов Афганістану, яка належить до іранської групи індоєвропейських мов. Дарі – мова флективно-аналітичного типу з елементами аглютинації (з навч. літ.). Словник української мови у 20 томах