ДЕЛАВРАНЧА Барбу

ДЕЛАВРА́НЧА Барбу

• ДЕЛАВРАНЧА Барбу

(Delavrancea; справж. прізв. — Штефенеску)

(11.IV 1858, Бухарест — 29.IV 1918, Ясси)

- рум. письменник ? політ. діяч, дійсний член Рум. академії з 1912. Закінчив 1882 Бухарест. ун-т, 1882 — 84 вивчав право в Парижі. Дебютував поетич. зб. "Довга поляна" (1878). В збірках новел "Султеніке" (1885), "Трубадур" (1887), "Паразити" (1893), "Між мрією і життям" (1893), "Хаджі Тудосе" (1903) та ін. реалістич. манера поєднується з лірико-романтичною й елементами натуралізму, гострий соціальний критицизм — з ідеалізацією патріарх. життя, замилування гармонійним світом природи — з засудженням негативних явиш сучас. цивілізації. Драм. трилогію "Захід сонця" (1909), "Буря" і "Вранішня зоря" (обидві — 1910) присвятив істор. подіям з життя Молдавії 16 ст. У публіцистич. статтях порушував актуальні сусп. проблеми, пов'язані, зокрема, з становищем трудящих, нац. політикою, культурно-мист. життям. Один з перших дослідників, теоретиків і пропагандистів рум. фольклору (розвідка "З естетики народної поезії", 1913, статті і виступи про нар. пісню, казку тощо). Комедію "Хаджі Тудосе" (створену Д. за однойм. новелою) переклав В. П'янов.

♦ Тв.: Укр. перекл. — Хаджі Тудосе. К., 1956; Рос. перекл. — Избранное. М. 1958; Избранное. К., 1981.

Т. А. Носенко.