ДЖАЛІЛ Рахім

ДЖАЛІ́Л Рахім

• ДЖАЛІЛ Рахім

(3.VI 1909, м. Ходжент, тепер Ленінабад — 10.Х 1989, Ленінабад)

- тадж. радянський письменник, народний письменник Таджицької РСР з 1979. Член КПРС з 1943. Осн. тематика ранніх творів — викриття шкідливих пережитків старого світу, боротьба за рівноправність жінки (зб. поезій "Хвилі перемоги", 1933; збірки оповідань "Мрія", 1936; "Частина повісті", 1940). Образи фронтовиків і трудівників тилу змалював у зб. "Оповідання воєнного часу" (1944). Збірки "Друге життя" (1949), "Весна" (1950), "Оповідання" (1954) присвячено післявоєнному будівництву. Автор романів "Безсмертні люди" (укр. перекл. — "Пулат і Гульру", 1949) і "Шураб" (1959 — 67) — про громадян. війну і встановлення Рад. влади в Таджикистані та дружбу народів, збірок оповідань "Хаміда" (1961), "Натхнення" (1973), "Повернення з раю" (1976), "Мінливість долі" (1981), докум. повісті "Обитель серця" (кн. 1, 1970; рос. перекл. — "Дом родной", 1973; кн. 2, 1983). Пише і для дітей. Дія п'єси "Дві зустрічі" (1943) відбувається на Україні.

Переклав кілька поезій І. Франка. Опублікував ст. "Тарас Шевченко" (1933). Окремі твори Д. переклали Н. Андріанова і М. Чумаченко.

♦ Тв.: Укр. перекл. — Пулат і Гульру. К., 1957; Поїздка до Леніна. "Прапор", 1972, № 12; Рос. перекл. — Девушка из мрамора. М., 1978; Дом родной, кн. 1 — 2. М., 1973 — 88.