ДЗАВАТТІНІ (Zavattini) Чезаре

ДЗАВАТТІ́НІ (Zavattini) Чезаре

• ДЗАВАТТІНІ (Zavattini) Чезаре

(20.ІХ 1902, с. Лудзара, пров. Реджо-нель-Емілія)

- італ. письменник, сценарист, режисер, теоретик кіно, громад. діяч. Один з фундаторів неореалізму в кіно. Закінчив 1923 Падуан. ун-т. Належав до антифашист. підпільної групи "Корренте". Активний учасник руху прихильників миру. Автор повістей і збірок оповідань антифашист. спрямування "Поговоримо про мене" (1931), "Бідняки — божевільні" (1937), "Я і є диявол" (1942), роману "Тото — добра душа" (1943). За сценаріями Д. знято фільми, що стали шедеврами неореалізму — "Шуша" (1946), "Викрадачі велосипедів" (1948), "Диво в Мілані" (1950), "Умберто Д." (1951), "Рим, 11 година" (1952). Екранізував повість "Шинель" М. Гоголя (1952). Разом з режисером В. Де Сіка створив фільми "Дах" (1956), "Чочара" (1960, за однойм. романом А. Моравіа), "Страшний суд" (1961), "Бум" (1963), "Шлюб по-італійському" (1964, за п'єсою Е. Де Філіппо "Філумена Мартурано"), "Соняшники" (1970, разом з рад. кінематографістами), "Назвемо його Андреа" (1972), "Просте серце" (1977, за однойм. повістю Г. Флобера) та ін. Д. властиві заглиблення в психологію героїв — простих людей, які стають жертвами соціальної несправедливості, гостре відчуття трагізму життя, парадоксальне вирішення конфліктів, гірка іронія. В крит. праці "Деякі думки про кіно", полеміч. нотатках, виступах, інтерв'ю та есе сформулював ідейну й естетичну платформу неореалістич. мистецтва. Лауреат Міжнар. премії Миру (1955).

♦ Тв.: Рос. перекл. — Похитители велосипедов. В кн.: Сценарии итальянского кино. М., 1958 [у співавт.]; Умберто Д. М., 1960; Дневники жизни и кино. — Статьи, интервью. — Добряк Тото. М., 1982; Слова через край, М., 1983.

О. Є.-Я. Пахльовська.