ДЗВІН

• "ДЗВІН"

- літ.-мист. та громад.-політ. журнал СПУ. Виходить у Львові щомісяця. Засн. 1940 під назвою "Література і мистецтво". В 1945 — 51 мав назву "Радянський Львів", 1951 — 89 — "Жовтень", теперішня — з 1990. В різні роки гол. редакторами були О. Десняк, П. Козланюк Ю. Мельничук, Р. Братунь, М. Романченко. З 1968 — Р. Федорів. "Д." має розділи "Поезія", "Проза", "Наша доба" (публіцистика), "Життя і слово", "Огляди, рецензії, відгуки" (літ. критика), "Галерея „Дзвона"" (мист-во). На сторінках журналу вперше надр. повість "День отця Сойки" С. Тудора, романи "У світ широкий" В. Гжицького, "Юрко Крук" П. Козланюка, "Хліб і сіль" М. Стельмаха, статті і памфлети Я. Галана, Ю. Мельничука, Т. Мигаля, П. Шафети та ін. Опубл. істор. романи П. Загребельного ("Первоміст", "Роксолана"), Р. Іваничука ("Шрами на скалі"), р. Федоріва ("Кам'яне поле") та ін. Ряд вміщених творів відзначено Держ. премією УРСР ім. Т. Г. Шевченка (повість "На калиновім мості" Петра Панча, романи "Вир" Григорія Тютюнника, "Сестри Річинські" Ірини Вільде, "Вода з каменю" і "Четвертий вимір" Р. Іваничука). Розділ поезії представлений іменами М. Рильського, М. Бажана, А. Малишка, Д. Павличка, Б. Олійника, І. Драча, Р. Лубківського, Р. Братуня, В. Лучука, М. Петренка, О. Богачука, І. Калинця та ін.

У журналі опубл. твори репресованих у 20 — 30-х pp. та в часи застою (кін. 60 — поч. 80-х pp.) укр. письменників — М. Хвильового, М. Івченка, Є. Сверстюка, І. Світличного, B. Стуса та ін.; твори мало відомих сучас. читачеві літераторів — І. Липи, Б. Лепкого, К. Гриневичевої та ін. Під рубрикою "Молода муза" постійно виступають молоді поети і прозаїки. Багато уваги журнал приділяє питанням історії України, культури, мистецтва, фольклору та етнографії: надр. "Галицько-Волинський літопис", праці "Культурно-національний рух на Україні в XVI — XVII віці" М. Грушевського, "Історія запорізьких козаків" Д. Яворницького, "Історія України" І. Крип'якевича, уривки з худож. фольклорно-етногр. книги про життя і побут гуцулів "На високій полонині. Образи, думи та оповідання з Гуцульської Верховини" C. Вінценза та ін.

"Дзвін" підтримує творчі зв'язки з українськими письменниками, які живуть у Польщі, Чехо-Словаччині, Югославії, Румунії, США, Канаді та ін. країнах: опубл. твори І. Мацинського, Ф. Ковача, О. Стефановича, О. Лятуринської, О. Лапського, Б. Рубчака, О. Тарнавського та ін. Подаються також матеріали про літ. і культурно-мист. життя українців за кордоном.

Р. M. Федорів.

∗∗∗

• "ДЗВІН"

- літ.-наук., мистецький і громад. журнал. Видавався 1913 — 14 у Києві щомісяця як орган Укр. с.-д. робітничої партії (вийшло 18 номерів). Ідеологи УСДРП (Л. Юркевич, Д. Донцов, В. Левинський), користуючись псевдомарксист. фразеологією, проповідували в ньому ідеї політичного сепаратизму. В. І. Ленін у ряді статей критикував політико-ідеологічні концепції видавців "Д." (див. Ленін В. І. Повне зібр. тв., т. 24, с. 122; т. 25, с. 266 — 267 та ін.). Оскільки журнал орієнтувався насамперед на робітн. клас, його використовували як трибуну марксисти А. Луначарський і Д. Мануїльський.

Літературно-художній відділ, очолюваний В. Винниченком, представляли письменники різних ідейно-худож. напрямів. Тут опубл. драм. поему "Оргія" Лесі Українки, оповідання "Хмаринка" С. Васильченка, вірші В. Самійленка, Х. О. Алчевської, М. Вороного, О. Олеся, Н. Кибальчич, Н. Романович (Ткаченко). Друкувалися також В. Винниченко (дилогія "По-свій" і "Божки", оповідання "Терень" і "Олаф Стефензон", комедія "Молода кров"), С. Черкасенко ("Казка старого млина"), Г. Чупринка та ін. З початком 1-ї світової війни "Д." закрила цар. влада.

П. М. Федченко.

∗∗∗

• "ДЗВІН"

- укр. рад. вид-во, що діяло 1917 — 20 у Києві. Публікувало твори укр. письменників, а також кращі зразки із зарубіж. л-р. За роки існування "Д." вийшли "Боротьба (з листів студента, засланого в солдати)" (1917. 1918), оповідання "Сліпий", "Солдатики", "Федько-Халамидник" (усі — 1917), п'єса "Базар" (1918) В. Винниченка, оповідання "Дай. боже, здоровля корові" Т. Бордуляка (1917, 1918), "Іван Підкова. Гамалія. Тарасова ніч" Т. Шевченка (1918), зб. ліричних поезій "Садівник" Р. Тагора (1918), "Твори" Дніпрової Чайки (1919), "Лев і Пролев" С. Руданського (1920), твори ін. письменників.

В. А. Бурбела.

∗∗∗

• "ДЗВІН"

- худож.-публіцистичний збірник революц.-демокр. змісту, виданий у серпні 1878 у Львові І. Франком і М. Павликом як продовження журн. "Громадський друг". У публіцистич. рубриках "Вісті з Галичини" і "Вісті з України" викривалася хижацька сутність капіталізму, ворожість духівництва трудящим масам. Тут уміщено реалістичні твори І. Франка (вірш "Каменярі", продовження повісті "Boa constrictor"), повість М. Павлика "Пропащий чоловік", твори Ф. Василевського, А. Павлик та ін. У нарисі "Моя стріча з Олексою" І. Франко зробив спробу популярно пояснити характер майбутніх сусп. відносин на селі в умовах соціалізму. Цей твір, а також викривальний матеріал рубрик "Вісті з України", "Вісті з Галичини" спричинилися до конфіскації "Дзвону".

Літ.: Возняк М. Перший наддністрянський прогресивний журнал. В кн.: Возняк М. Нариси про світогляд Івана Франка. Львів, 1955; Іванов П. І. Франко в ж. "Громадський друг" (1878 p.). В кн.: Слово про великого Каменяра, т. 2. К., 1956; Денисюк І. До цензурної історії "Громадського друга", "Дзвона" і "Молота". В кн.: Іван Франко. Статті і матеріали, зб. 6. Львів, 1958; Дей О. І. Революційно-демократична журналістика кінця 70 — 80-х років XIX ст. В кн.: Історія української дожовтневої журналістики. Львів, 1983.

Ф. Д. Пустова.

∗∗∗

• "ДЗВІН"

- літ.-громад. ілюстрований журнал. Виходив 1905 — 06 у Львові щотижня за ред. О. Шпитка, згодом — А. Веретельника. Вміщував інформацію про місцеве життя, зарубіж. новини, відомості про події першої рос. революції і рос.-япон. війни. Тут публікувалися твори І. Нечуя-Левицького (уривки з оповідання "Баба Параска і баба Палажка"), О. Кониського (оповідання "Млин"), вірші Л. Глібова, П. Грабовського, Б. Грінченка, С. Яричевського та ін., переклади оповідань М. Горького ("Степ", "Челкаш"), а також вірші дописувачів газети — селян, міщан та освітніх діячів Галичини.

М. А. Вальо.

Джерело: Українська літературна енциклопедія (A—Н) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дзвін — дзвін 1 іменник чоловічого роду річ дзвін 2 іменник чоловічого роду звук Орфографічний словник української мови
  2. дзвін — 1. р. дзвона. Ударний сигнальний підвісний інструмент. Задзвонили до церкви. Гук дзвона рознісся попід вербами (І.Нечуй-Левицький); Плечі в нього були широкі, руки довгі, голос приглушеного чавунного дзвона (Григорій Тютюнник); Нараз вдарили у дзвона (М. Літературне слововживання
  3. дзвін — (дія) дзенькіт, дзвеніння, (зусебіч) передзвін; дзвоник, дзвінок. Словник синонімів Караванського
  4. дзвін — 1. Ударний сигнальний підвісний інструмент у вигляді перевернутої чаші з билом усередині, що його влаштовують на дзвіницях для здійснення дзвоніння; заст. кампан; 2. Те саме, що дзвоніння 1, 2; 3. Те саме, що тридзвін 2; 4. Дзвоніння в усі дзвони одночасно Словник церковно-обрядової термінології
  5. дзвін — [дзв'ін] дзвона, м. (на) дзвон'і, мн. дзвоние, дзвон'іў (річ) Орфоепічний словник української мови
  6. дзвін — I дзвона, ч. Ударний сигнальний підвісний інструмент, звичайно із сталі чи бронзи, у вигляді порожнистої, зрізаної знизу груші, в середині якої підвішено ударник (серце). II дзвону, ч. Те саме, що дзвеніння. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. дзвін — Сигнальний ударний інструмент, який має форму виготовленої з бронзи груші. Звук певної висоти з складним рядом обертонів видобувається за допомогою розгойдування підвішеного всередині важеля — серця, що забезпечує рівномірність ударів Д. різного розміру. Словник-довідник музичних термінів
  8. дзвін — дзвін: ◊ чув, що десь дзвони дзвони́ли, але не зна́нє, в які́й <�котрій> це́ркві про того, хто все переплутав (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  9. дзвін — Вже той реве, що воли й корови бере. Давно голос дзвона у дворі означав, щоб несли піддані данину; воли, корови, віск і т. п. Давно брали вола або корову за кару від тих, що без слушної причини, не йшли до церкви на богослуження. Приповідки або українсько-народня філософія
  10. дзвін — I дзвінок, балаболька, балабон, балабончик, брезкулька, бубонець, бубоночок, бубончик, дзвіночок, дзвоник, дзвоночок, калатайлр (дзвінок на шиї в корови), калаталка, калатало, калатальце, клокичка (діал.), тронка II див. звучання Словник синонімів Вусика
  11. дзвін — як дзвін. Дуже міцний, надійний. Вже один корівник стоїть такий! Як дзвін! Ми коли вимурували його, то спершу випробували на міць (О. Гончар). Фразеологічний словник української мови
  12. дзвін — ДЗВІН (ударний, часто сигнальний підвісний інструмент з бронзи чи сталі); РИ́НДА (на судні). Глухо гудів соборний дзвін (М. Коцюбинський); — Вдаримо в ринду! — підхопив Іван. — Всі кораблі почують... Ринда склянки вибиває!.. (В. Кучер). Словник синонімів української мови
  13. дзвін — Дзвін, дзво́на (речі) і дзво́ну (звуку), на -ні; дзво́ни, -нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  14. дзвін — ДЗВІН¹, дзво́на, ч. Ударний сигнальний підвісний інструмент, звичайно із сталі або бронзи, у вигляді порожнистої, зрізаної знизу груші, в середині якої підвішений ударник (серце). На дзвіниці вдарили в дзвін, і тонкий.. Словник української мови в 11 томах
  15. дзвін — Дзвін, дзвону м. 1) Колоколъ. Бубонів, як міський дзвін. МВ. І. 105. У неділю рано задзвонили в дзвони. Мет. 95. 2) Звонъ. дати на дзвони. см. давати. 3) Родъ дѣтской игры. О. 1861. XI. Св. 37. 4) Родъ писанки. КС. 1891. VI. 37. ум. дзвінок, дзвоник. Словник української мови Грінченка