дзвін

Вже той реве, що воли й корови бере.

Давно голос дзвона у дворі означав, щоб несли піддані данину; воли, корови, віск і т. п. Давно брали вола або корову за кару від тих, що без слушної причини, не йшли до церкви на богослуження.

Дзвін до церкви скликає, а в ній не буває.

Про дволичного чоловіка, що на устах має прінцип любови та милосердя, а самолюб.

Дзвін кличе: сьогодня моє, а завтра твоє.

На похоронах дзвонять і ніби то дзвін говорить: сьогодні цей небіжчик, а завтра ти.

Дзвін лиш бам, а дід уже там.

Прошаки найскоріш збираються на похоронах, весіллях і інших оказіях.

Дзвонять, то до церкви гонять.

Голос дзвона є ознокою, що час до церкви на богослуження.

І дзвін без серця нічого не варт.

Серце, це головний імпульс життя. Без серця, без життя.

Піп у дзвін, а чорт у клепало.

Що іншого говориться до нього, а він що іншого робить.

Чув що дзвонили, та не знає де.

Не знає справи, а говорить.

Чує дзвін, а не знає де він.

Так зблудив, що хоч і чує голос дзвона, а не знає де сам є.

Що вище дзвін стоїть, то дальше його чути.

З гори ліпше голос розходиться. Чим більший багач, тим більше його слухають та поважають.

Як великі дзвони дзвонять, то малих не чути.

Коли на нас впаде велике нещастя, то забувамо за буденні турботи. Бідного слово не йде в рахубу, як багач говорить.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

дзвін

Значення в інших словниках