ДОБРОЛЮБОВ Микола Олександрович
ДОБРОЛЮ́БОВ Микола Олександрович
• ДОБРОЛЮБОВ Микола Олександрович
[24.I (5.II) 1836, м. Нижній Новгород — 17(29).XI 1861, Петербург]
- рос. літературний критик, публіцист, революційний демократ. Закінчив 1857 Гол. пед. ін-т у Петербурзі. 1857 став одним з керівників журн. "Современник"; з 1859 редагував його сатир. відділ "Свисток". У журналі опубл. осн. праці, рецензії й нотатки Д. В 1860 — 61 перебував за кордоном (у Франції, Швейцарії, Німеччині, Італії) на лікуванні. Повертаючись на батьківщину, відвідав Одесу і Харків. Революц. демократизм Д. визначав ідейний зміст усієї його сусп.-політ. і літ. діяльності. Разом з М. Чернишевським Д. був ідейним натхненником революц. руху в Росії 50-х pp., ідеологом сел. революції, непримиренним ворогом царизму й кріпосництва. З позицій утопічного соціалізму критикував капіталістичний лад і бурж. демократію. Незважаючи на ідеалістичне розуміння історії загалом, в деяких питаннях наблизився до історичного матеріалізму.
Осн. рушійною силою історичного розвитку вважав нар. маси, хоч і не заперечував ролі особи в історії; історію суспільства розглядав як історію боротьби між трудящими й експлуататорами. Розробляв основи матеріалістичної естетики, виступав за реалістичні принципи л-ри й літ. критики. Осн. статті — "Що таке обломовщина?" (1859), "Темне царство" (1859) та "Промінь світла в темному царстві" і "Коли ж прийде справжній день?" (обидві — 1860), в яких порушувалися питання про неминучість появи в рос. житті й л-рі нового героя — діяча і борця. Свій метод худож. аналізу Д. називав реальною критикою. На її засадах написав, зокрема, ст. "Затуркані люди" (1861), в якій обгрунтував сусп. зумовленість суперечливої психології героїв Ф. Достоєвського. Багато уваги приділяв питанням педагогіки. У віршах розкривав соціальні контрасти, показував страждання народу, пропагував ідею сел. революції ("Дума над труною Оленіна", "До Розенталя"). Писав і любовну лірику, сатир. вірші й пародії. З щирою симпатією ставився до укр. народу і його культури. В ст. "Риси для характеристики руського простолюду" (1860) простежував спільність істор. долі рос. і укр. народів, виступав на захист Марка Вовчка від нападок реакц. критики. Автор статті про укр. нар. пісню ("Південноросійські пісні", 1858). Високо цінив творчість Т. Шевченка. У ст. "„Кобзар" Тараса Шевченка" (1860) стверджував близькість його поезії до укр. нар. пісні. При сприянні Д. "Современник" надрукував в перекл. рос. мовою кілька віршів укр. поета. Окремі поезії Д. переклали П. Грабовський ("Ми зазмагались непомітно", 1895; "Нащо ви мені руки зв'язали", 1897), М. Комаров ("Знов на небі безкрайому хмари густі", 1887).
♦ Тв.: Собрание сочинений, т. 1 — 9, М. — Л., 1961 — 64; Полное собрание стихотворений. Л., 1969; Литературная критика, т. 1 — 2. Л., 1984: Укр. перекл. — Вибрані педагогічні твори. К., 1950; Вибрані філософські твори, т. 1 — 2. К., 1952 — 53; [Вірші]. В кн.: Грабовський П. Вибрані твори, т. 1. К., 1985.
■ Літ.: Воровський В. В. М. О. Добролюбов. В кн.: Воровський В. В. Літературно-критичні статті. К., 1957; Луньєвич І. М. О. Добролюбов і українська література. К., 1961; Зельдович М., Черняков М. Н. А. Добролюбов. Х., 1961; Никоненко В. Николай Александрович Добролюбов. М., 1985; Брюховецький В. Уроки "реальної критики". "Дніпро", 1986, № 2; Федоровська Л. Високе служіння літературі. "Прапор", 1986, № 2; Н. А. Добролюбов и русская литературная критика. М., 1988; В мире Добролюбова. М., 1989; Рыскин Ю. Николай Александрович Добролюбов. Указатель литературы. 1917 — 1960. М., 1961.
Ю. З. Янковський.