ДОРОШЕНКО-ВАКАЛЮК Марія Іванівна

ДОРОШЕ́НКО-ВАКАЛЮК Марія Іванівна

• ДОРОШЕНКО-ВАКАЛЮК Марія Іванівна

(26.VIII 1926, с. Студена, тепер Піщанського р-ну Вінн. обл.)

- укр. рад. письменниця, перекладачка. Член КПРС з 1967. Закінчила 1950 Львів. пед. ін-т. Друкується з 1956. У повісті "Моноліт" (1968) порушила проблеми батьків і дітей, школи і сім'ї. Вихованню в людини любові до праці присвячено повість "Важкий хліб" (1976). У повістях "Бар'єр" (1980) і "Порив" (1984) відтв. події Великої Вітчизн. війни, зокрема боротьбу сільс. підпілля проти нім.-фашист. окупантів. Переклала з болг. мови романи П. Славинського "Переможені горизонти" (1973) і "Оновлена земля" (1974), романи К. Калчева "Генеральна перевірка" (1977) і "Дзеркало" (1980) та "Романтичну повість" A. Гуляшки (1981) і повість "Тайфуни з ніжними іменами" Б. Райнова (1982) — всі разом з К. Марущак, а також цикл "Вірші до роману" в кн. "Квиток до Бретані" І. Давидкова (1983).

■ Літ.: Лучук В. Поетичний світ Марії Вакалюк-Дорошенко. В кн.: Вакалюк-Дорошенко М. І. Книга болю Львів, 1990.

В. В. Громова.