ДОРОШЕНКО Іван Іванович

ДОРОШЕ́НКО Іван Іванович

• ДОРОШЕНКО Іван Іванович

(5.III 1924, с. Собичеве, тепер Шосткинського р-ну Сум. обл. — 19.XI 1985, Львів)

- укр. рад. літературознавець і критик, письменник, перекладач, доктор філол. наук з 1968, професор з 1970. Член КПРС з 1960. Учасник Великої Вітчизн. війни. Закінчив 1950 Львів. ун-т, працював у ньому, був (1970 — 73, 1980 — 85) зав. кафедрою укр. л-ри. Досліджував історію укр. дожовтневої л-ри, сучасний літ. процес. Автор монографій "Естетика праці в поетичній творчості Івана Франка" (1956) та "Іван Франко — літературний критик" (1966), збірок літ.-крит. статей "Сучасність кличе" (1962), "Нового прагнучи слова" (1974), "На головному напрямку" (1979). Опублікував збірки нарисів "Бориславські нафтовики" (1950) та оповідань і нарисів про партизанів "Здрастуй, судруг" (1959, у співавт.), цикл віршів "Словаччина, 1944" (у колект. зб. "Звитяга", Львів, 1985). Перекладав з сучас. словац. л-ри — романи "Довгий час чекання" В. Мінача (1962), "Чорне сонцестояння" К. Ярункової (1985).

М. І. Гнатюк.