ДРЮОН (Druon) Mopic

ДРЮО́Н (Druon) Mopic

• ДРЮОН (Druon) Mopic

(23.IV 1918, Париж)

- франц. письменник, член Французької академії з 1967. Навчався в Сорбонні. Під час 2-ї світової війни — учасник Руху Опору. Творчість Д. розвивалася переважно в руслі крит. реалізму, тяжіючи й до натуралізму. В трилогії "Сильні світу цього" (1947 — 51) на прикладі кількох поколінь бурж.-аристократ. родини показав розклад і виродження панівних класів. Автор "Пісні партизанів" (1943, у співавт.), "Листів європейця" (1944), повісті про 2-у світову війну "Остання бригада" (1946). У циклі гостросюжет. романів "Прокляті королі" (т. 1 — 7, 1955 — 77) змалював події історії Франції 14 ст. Написав монографію про Е. М. Ремарка (1952). Укр. мовою окремі твори Д. переклали Т. Кудрявцева, М. Лук'янчикова, Л. Шендрик.

♦ Тв.: Укр. перекл. — Скандал у Марселі. "Всесвіт", 1962, № 3; Падіння стовпів. "Всесвіт", 1965, № 6 — 7; Тісту — хлопчик з чарівними пальцями. К., 1972; Рос. перекл. — Сильные мира сего. М., 1965; Железный король. — Узница Шато-Гайара. — Яд и корона. М., 1979; Лилия и лев. — Когда король губит Францию. М., 1979; Негоже лилиям прясть. — Французская волчица. М., 1979.

■ Літ.: Евнина Е. М. Морис Дрюон. В кн.: Евнина Е. М. Современный французский роман. 1940 — 1960. М., 1962; Галинська І. Моріс Дрюон і роман-епопея. "Всесвіт", 1966, № 10.

Д. С. Наливайко.