ДУКИН Микола Володимирович

ДУ́КИН Микола Володимирович

• ДУКИН Микола Володимирович

[8 (21).XII 1905, слобода Балаклія, тепер місто Харків. обл. — 1943]

- укр. рад. письменник, перекладач. Навчався в комерц. уч-щі та на пед. курсах ім. Г. С. Сковороди у Харкові. Вчителював у сільс. школах на Ізюмщині, 1927 — 38 жив у Харкові, працював у журн. "Плуг", писав нариси, оповідання, рецензії, статті. Перше оповідання "Пасинки степу" (опубл. 1924 в журн. "Студент революції") — про сільську молодь. Перша книжка — зб. оповідань "Матіола" (1928). Становленню соціалістич. відносин на селі, формуванню укр. рад. інтелігенції, людям нової доби присвячено книги нарисів та оповідань "Мінезота № 23" (1929), "Без протоптаних стежок", "„Іллічівка" в авангарді", "Останній запорожець" (всі — 1931), "Весна починається в грудні" (1932), "Оповідання" (1933), "Юхим Бурлай" (1934), "На шпилі" (1936). Творам Д. притаманні ліризм і психологізм, гостра сюжетність, динамічність оповіді, портретна індивідуалізація персонажів, соковита авторська мова, виразність діалогу, яскравий пейзажний малюнок. Переклав романи "Що робити?" М. Чернишевського (1933), "Бруски" Ф. Панфьорова (1934 — 35). "Степан Разін" О. Чапигіна (1937), а також ряд творів О. Пушкіна, М. Лермонтова, А. Гайдара, Ф. Решетникова та ін. Незаконно репресований 1939. Реабілітований 1957.

♦ Тв.: Матіола. К., 1960.

■ Літ.: Вишневський Д. Микола Володимирович Дукин (1905 — 1943). В кн.: Дукин М. Матіола. К., 1960.

С. П. Плачинда.