ЕМПЕДОКЛ

ЕМПЕДО́КЛ

• ЕМПЕДОКЛ

['Εμπεδοκλης; бл. 490 до н. е., м. Акрагант (Агрігент), тепер Агрідженто, о. Сіцілія — бл. 430 до н. е.]

- давньогрец. філософ-матеріаліст, поет, лікар, політ. діяч, Очолював демократичну партію, наприкінці життя з політичних мотивів покинув батьківщину й оселився на п-ві Пелопоннес. Автор написаних гекзаметром філос. поем "Про природу" і "Очищення", від яких лишилась у фрагментах прибл. десята частина — 450 рядків. У першій поемі Е. розвинув учення про 4 вічні й незмінні стихії (земля, вода, повітря, вогонь) та дві рушійні сили — "любов", під впливом якої ті стихії поєднуються, і "ворожнеча", що їх роз'єднує. У другій поемі виклав реліг.-етич. вчення про переселення людських душ. Основоположник сіціл. мед. школи. Існує легенда, ніби Е. загинув, кинувшись у кратер Етни, щоб підтвердити приписувану йому "божественність". На цю тему Ф. Гельдерлін написав трагедію "Смерть Емпедокла" (1798 — 99). Уривок з поеми "Очищення" переклав І. Франко.

♦ Тв.: Укр. перекл. — Міфологічна єресь. В кн.: Франко І. Зібрання творів, т. 9. К., 1977; Рос. перекл. — [Твори]. В кн.: Лукреций Т. К. О природе вещей. Л., 1983.

■ Літ.: Якубанис Г. И. Эмпедокл — философ, врач и чародей. К., 1906; Голосовкер Я. Эмпедокл из Агригента — философ V века эры язычества (до P. Х.). В кн.: Гельдерлнн Ф. Смерть Эмпедокла. М. — Л., 1931.

Г. П. Кочур.