ЕНЦИКЛОПЕДІЇ ЛІТЕРАТУРНІ

ЕНЦИКЛОПЕ́ДІЇ ЛІТЕРАТУРНІ

• ЕНЦИКЛОПЕДІЇ ЛІТЕРАТУРНІ

- вид галузевих енциклопедій, довідково-тлумачні видання з питань теорії та історії л-ри і фольклору; включають статті-персоналії про письменників, літературознавців, критиків, перекладачів. Е. л. торкаються також проблем ін. наук. дисциплін, які безпосередньо взаємодіють з л-рою (мовознавство, журналістика, мистецтвознавство, етнографія, текстологія, бібліографія, книгодрукування, бібліотечна справа тощо) чи мають до неї непряме відношення (історія, філософія, естетика, соціологія, психологія).

Першопочатком Е. л. прийнято вважати бібліографічні каталоги давніх, зокрема античних, письменників — "Таблиці тих, хто уславився в усіх галузях знань, і того, що вони написали" грец. поета й ученого-граматиста Каллімаха (310 — 240 до н. е.), зібрані в Александрійській бібліотеці. Найдавніші попередники Е. л. Арабського Сходу та Китаю — історико-літ. зводи й антології з біографіями поетів, довідники-тазкіре та ін. Визначне літ.-енциклопедичне видання епохи Відродження — "Універсальна бібліотека" К. Геснєра (Цюріх, 1545 — 55), у якій подано відомості про 5000 письменників за 1000 років.

По суті першою в Європі національною Е. л. є "Коментар до британських письменників" Дж. Леланда (укладений 1545, опубл. 1709), що містить статті про 593 англомовних авторів. Серед енциклопедичних літ. та міфологічних довідників найвідоміші "Повний словник міфології всіх націй" В. Фольмера (т. 1 — 3, Штутгарт, 1836) та "Докладний лексикон грец.кої й римської міфології" В. Рошера (т. 1 — 6, Лейпціг, 1884 — 1937). Нинішнє значення терміну "енциклопедії літературні" утвердилося в кін. 19 ст. з виходом у Франції "Універсального словника літератур" Г. Вапро (Париж, 1876 — 77) та "Енциклопедії світової літератури" в США (т. 1 — 20, Нью-Йорк, 1885 — 91), здійсненої як антологія уривків з творів понад 4000 авторів.

Протягом 20 ст. вийшли друком біобібліогр. довідник "Бенгальські письменники" (Калькутта, 1904), "Японська літературна енциклопедія" Ф. Цукуру (т. 1 — 4, Токіо, 1935; 2-е вид. — т. І — 8, 1952 — 57), "Енциклопедія світової літератури" И. Такамацу (т. 1 — 7, Токіо — Тюокорон, 1937), "Енциклопедія китайської літератури" Ян Цзя-ло (т. 1 — 4, Нанкін, 1936), "Письменники-класики Кореї" (т. 1 — 2, Пхеньян, 1959), "Сучасні письменники Кореї" (т. 1 — 2, Пхеньян, 1960 — 61), "Кіндлерівський літературний словник" (т. 1 — 12, Цюріх, 1970 — 74), угор. "Енциклопедія світової літератури" (т. 1 — 6, Будапешт, 1970 — 79), енциклопедичний довідник "Література польська" (т. 1 — 2, Варшава, 1984 — 85) та ін.

Близькими до літературної енциклопедії характером і призначенням є біобібліогр. словники: "Словник німецької літератури" В. Коша (т. 1 — 4, Берн, 1949 — 58), "Енциклопедичний словник італійської літератури" (т. 1 — 6, Рим — Барі, 1966 — 70), "Словник французьких письменників" Ж. Маліньяна (Париж, 1971) тощо. Популярними за рубежем є "Оксфордські довідники" (виходять з 30-х pp. мільйонними тиражами), які охоплюють осн. західноєвропейські л-ри та л-ри США, Канади, Австралії тощо.

Першим літ.-енциклопедичним виданням у Росії був "Словарь древней и новой поэзии" М. Ф. Остолопова (ч. 1 — 3, СПБ, 1821). 1908 у Києві з нагоди 100-річчя нової укр. л-ри вийшла поетична антологія "Українська муза", в якій подано біографічні довідки про 134 укр. поетів (починаючи з 1798). Біобібліографічні відомості про письменників містять видання "Десять років української літератури (1917 — 1927)" О. Лейтеса та М. Яшека (т. 1 — 2, 1928), "Українські письменники" (т. 1 — 5, К., 1960 — 65) та ін.

Першою рад. Е. л. є "Литературная энциклопедия. Словарь литературных терминов" у 2 томах (М. — Л., 1925). Широтою довідкового матеріалу відзначається Литературная энциклопедия (т. 1 — 9, 11. М., 1929 — 39; т. 10 і 12 не вийшли). У 1962 — 78 видана Краткая литературная энциклопедия (КЛЭ) (т. 1 — 8, т. 9 — додатковий, М.). Грунтовним літ.-енциклопедичним довідником є підготовлений Ін-том рос. л-ри (Пушкінський дім) АН СРСР "Словарь книжников и книжности Древней Руси" (в. 1 — 3, 1987 — 89), в який включено відомості про письменників, а також твори, в т. ч. анонімні та перекладні, 11 — 17 ст. 1987 у Москві вийшов Литературный энциклопедический словарь (ЛЭС), 1988 у Києві — перший том Української Літературної Енциклопедії (УЛЕ), що є першою національною Е. л. в СРСР. Один з видів Е. л. — персональна енциклопедія, що складається з системи статей і досліджень про творчість письменника (його худож. метод, жанри, прижиттєві та посмертні видання творів, історію їх написання, перші публікації, переклади різними мовами та ін.). За кордоном першою персональною Е. л. була "Дантівська енциклопедія" Дж. Скартацціні (т. 1 — 3, Мілан, 1896 — 1905). У 20 ст. вийшли "Малий стендалівський словник" А. Мартіно (Париж, 1948), "Довідник з Гете" (т. 1 — 4, Штутгарт, 1955 — 61), "Дантівська енциклопедія" (т. 1 — 5, Рим, 1970 — 76). Першою персональною Е. л. в СРСР став Шевченківський словник (т. 1 — 2. К., 1976 — 77; Держ. премія УРСР ім. Т. Г. Шевченка, 1980). До персонал. Е. л. належать Лермонтовская энциклопедия (М., 1981), енциклопед. довідники "Янка Купала" (Мінськ, 1986), "Францыск Скарана і яго час" (Мінськ, 1988).

Іноді літературні енциклопедії поєднуються в одному виданні з енциклопедіями мистецькими (див. Энцыклапедыя літаратуры і мастацтва Беларусі). Різновидом літературної енциклопедії вважаються також словники літературознавчих термінів.

■ Літ.: Кауфман И. М. Русские биографические и библиографические словари. М., 1955; Кандель Б. Л. Путеводитель по иностранным библиографиям и справочникам по литературоведению и художественной литературе. Л., 1959; Вервес Г. Видатне досягнення. "Літературна Україна", 1977, 8 березня; Кирилюк Є. Шевченківська енциклопедія. "Україна", 1977, № 10.

В. П. Лета, Ф. П. Погребенник.