епопея

епопе́я

• епопея

(грец. εποποιία, від επος — слово, оповідь і ποιέω — творю)

- великий за обсягом монументальний твір епіч. характеру, в якому широко і всебічно відображено значні істор. події в житті народу. Істотно відрізняються старод. героїчна Е. від Е. нового часу як жанру розповідної л-ри. Героїчні Е. складалися на ранніх стадіях розвитку худож. словесності шляхом поступового об'єднання в цикли менших епіч. творів — пісень, казок, легенд, основою яких була важлива сусп.-істор. подія чи спільний гол. герой (див. Епос). У Старод. Греції з міфол. пісень-сказань про події Троянської війни у 8 — 7 ст. до н. е. виникли перші героїчні Е. "Іліада" та "Одіссея", приписувані Гомеру. До класичних зразків Е. належать "Махабгарата" і "Рамаяна", "Пісня про Роланда", "Едда", "Калевала", "Алпамиш". Нар. героїчна Е. стала взірцем для індивідуальної творчості письменників наступних епох ("Енеїда" Вергілія, "Несамовитий Роланд" Л. Аріосто, "Генріада" Вольтера, "Россіада" М. Хераскова).

Епопею В. Бєлінський назвав "вінцем мистецтва", а роман — "епопеєю нового часу". Осн. риса роману-Е. — осмислення письменником долі людської особистості в її співвіднесенні з долею народною, проникнення в суть істор. процесу ("Війна і мир" Л. Толстого та ін.). У рад. л-рі відомі романи-Е. "Тихий Дон" М. Шолохова, "Ходіння по муках" О. Толстого, "Артем Гармаш" А. Головка, "Прапороносці" О. Гончара, "Сестри Річинські" І. Вільде та ін.

Літ.: Маркс К. і Енгельс Ф. Про мистецтво. К., 1978; Чичерин А. В. Возникновение романа-эпопеи. М., 1958; Фокс Р. Роман и народ. М., 1960; Білецький О. І. Судьбы большой эпической формы в русской литературе XIX — XX веков. В кн.: Білецький О. І Зібрання праць, т. 4. К., 1966; Бахтин М. М. Эпос и роман. "Вопросы литературы", 1970, № 1; Пискунов В. М. Советский роман-эпопея. М., 1976. Див. також ■ Літ. до статей Епос, Роман.

В. М. Лесин.

Джерело: Українська літературна енциклопедія (A—Н) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. епопея — епопе́я іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. епопея — (героїчна) твір, цикл творів; (битви) героїка, героїчні діла. Словник синонімів Караванського
  3. епопея — -ї, ж. 1》 Великий художній твір, що відзначається широтою охоплення подій і глибиною проникнення в дійсність. || Великий цикл близьких за сюжетом легенд, оповідань, героїчних пісень, які поступово склалися в цілісне оповідання. 2》 перен. Складна і велика історія чого-небудь, низка визначних подій. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. епопея — Пригоди (героїчні) Словник чужослів Павло Штепа
  5. епопея — епопе́я (грец. εποποιία, від έπος – розповідь, епос і ποιέω – творю) 1. Художній твір, у якому широко й різнобічно зображено великі історичні події, поставлено проблеми загальнонародного значення. 2. Переносно – ряд подій, пов’язаних з героїчними подвигами. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. епопея — Найдавніший вид епосу, в античній та середньовічній літературі звід вел. циклів переказів, пісень та легенд, пов'язаних між собою (Енеїда Верґілія, нім. Пісня про Нібелунґів та ін.); також складні й вел. Універсальний словник-енциклопедія
  7. епопея — Епопе́я, -пе́ї, -пе́єю; -пе́ї, -пе́й Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. епопея — ЕПОПЕ́Я, ї, ж. 1. Великий художній твір, що відзначається широтою охоплення подій і глибиною проникнення в дійсність. Соціалістичний реалізм.. дав поштовх для небаченого розквіту епічних жанрів — роману, повісті, поеми, епопеї (Рад. Словник української мови в 11 томах