ЕРНАНДЕС (Hernández) Мігель

ЕРНА́НДЕС (Hernández) Мігель

• ЕРНАНДЕС (Hernández) Мігель

(30.Х 1910, м. Оріуела — 28.III 1942, м. Аліканте)

- ісп. поет. Член КПІ з 1936. Учасник нац.-революц. війни в Іспанії 1936 — 39. Помер у фашист. в'язниці. Автор збірок лірики "Знавець місяця" (1933), "Незгасний промінь" (1936). Писав п'єси для фронтових театрів (зб. "Театр на війні", 1937). Про мужність оборонців Мадріда, звитягу народу в боротьбі проти фашизму йдеться у вірш. драмі "Пастир смерті" (1937), поетич. збірках "Вітер народу" (1937), "Людина на чатах" (1939). У зб. "Кансьйонеро і романсеро розлук" (1939 — 41), написаній у в'язниці, відтворив траг. долю ісп. народу після поразки республіки. В ліриці Е. органічно поєднуються класичні поетич. форми з нар. пісенною традицією. 1937 відвідав СРСР, зокрема Україну. До зб. "Людина на чатах" увійшов вірш "Завод-місто" (враження Е. від перебування на Харків. тракторному заводі). Окремі вірші Е. переклали О. Завгородній, І. Моргун, С. Борщевський, Г. Латник.

♦ Тв.: Укр. перекл. — Коні червоні. "Всесвіт", 1967, № 9; [Вірші]. "Всесвіт", 1978, № 4; [Вірші]. "Всесвіт", 1980, № 10; Цибулинна колискова. В кн.: Поклик. К., 1984; [Вірші]. В кн.: Латник Г. Сонети дніпровських весен. К., 1987; Рос. перекл. — Стихи. М., 1970.

■ Літ.: Ромеро Э. Мигель Эрнандес. Судьба и поэзия. М., 1962; Завгородній О. Безсмертя Мігеля Ернандеса. "Всесвіт", 1980, № 10.

С. Ю. Борщевський.