Еквадорська література

Еквадо́рська література

• Еквадорська література

- л-ра народу Еквадору, розвивається іспанською мовою. Твори доколон. періоду не збереглися. В колон. період (поч. 16 — поч. 19 ст.) Е. л. представлена анонімною елегією мовою кечуа (про подвиги останнього інкського правителя Атауальпи), реліг. трактатами Г. де Вільярроеля. В серед. 17 ст. в манері гонгоризму писали поети Х. де Евіа, Е. Домінгес Камарго та А. Бастідес, які видали спільний зб. "Букет із різних поетичних квітів" (1676). Серед драматургів кін. 17 ст. відзначились Ф. Фернандес де Валенсуела (п'єса "Критичні лаври") і Х. де Куето-і-Мена (п'єса "Суперництво з бідняком і узгоджені незгоди", 1662), які викривали моральні вади тогочасного суспільства. Поезія 18 ст. представлена творами Х. Б. де Агірре. Праця "Історія королівства Кіто" Х. де Веласко (1789) відіграла важливу роль у пробудженні нац. самосвідомості еквадор. народу; він же уклав і видав першу антологію еквадор. поезії (1791). Значну просвітит. діяльність вів Ф. Х. Е. де Санта Крус-і-Еспехо (кн. "Новий Лукіан із Кіто, або Будитель розуму", 1779, та ін.). В роки війни за незалежність ісп. колоній в Америці 1810 — 26 поет і політ. діяч Х. Х. Ольмедо написав героїкоепічну оду "Перемога під Хуніном. Пісня Болівару" (1825), позначену впливом романтизму. Починаючи з 30-х pp. 19 ст. і до поч. 20 ст. у л-рі панує романтизм. До консервативних романтиків належав Х. Л. Мера, автор першого еквадор. роману "Куманда" (1879), написаного з позицій ідеалізації колон. минулого. Він же створив текст нац. гімну країни. Революц. крило романтизму представлене публіцистич. творами Х. Монтальво, зокрема книжками "Сім трактатів" (1882) і "Каталінарії" (1889), спрямованими проти деспотизму та корупції правлячої верхівки, духівництва, на захист прав індіанців. На поч. 20 ст. еквадор. поезія зазнала впливу модернізму (А. Борха, У. Ф'єрро, М. А. Сільва та ін.). Фундатором сучас. еквадор. прози вважається Л. А. Мартінес, автор першого нац. реалістич. роману "До берега" (1904) з яскраво вираженими елементами натуралізму. В Е. л. кін. 19 — поч. 30-х pp. 20 ст. набуває розвитку індіанізм (роман "Срібло та бронза" Ф. Чавеса, 1927). Соціальна проза розквітла у творчості Х. Ікаси. Осн. тема його романів "Уасіпунго" (1934), "На вулицях" (1935), "Чоло" (1937) — траг. доля індіанців і метисів в умовах расової дискримінації, пробудження стихійного протесту проти гнобителів. Боротьбу трудящих проти капіталістич. експлуатації та іноз. монополій відображено в романах У. Сальвадора "Товариш" (1933), "Трудящі" (1935). Осн. темою його роману "Листопад" (1939) є викриття антинар. диктатор. режимів. Антиімперіалістич. спрямування має роман "Зона Каналу" Д. Агілери Мальти (1935). Представники т. з. гуаякільської групи письменників (назва — від культур. центру країни м. Гуаякіль) відіграли значну роль у розвитку Е. л. — в романах "Наш хліб" Е. Хіля Хільберта (1941), "Хрести на воді" Х. Гальєгоса Лари (1946) відображено процес зростання революц. свідомості народу. Зі співчуттям пише про "маленьку людину" Х. де ла Куадра (роман "Родина Сангурімів", 1934), реалістич. картини сусп. життя постають у творах А. Пареха Дієскансехо (цикл романів під заг. назвою "Нові роки", 1940 — 74). Про життя і боротьбу еквадор. негрів — романи "Гуюнго" А. Ортіса (1942) та "Коли цвіли гуаякани" Н. Еступіньяна Баса (1954). Соціальні теми порушують А. Рохас, А. Куеста-і-Куеста та ін. Революційністю позначені вірші Х. Е. Адоума. Один з найзначніших еквадор. поетів 20 ст. — Х. Каррера Андраде, у віршах якого виявились осн. тенденції розвитку сучас. латиноамер. л-ри, — тісний зв'язок з нац. дійсністю і причетність до сучас. проблем людства (збірки "Час праці", 1935, і "Поетичні віхи", 1958; повісті "Людина планети" і "Казкова країна Кіто", обидві — 1963). Серед сучас. письменників — Н. Еступіньян Бас (роман "Під хмарним небом", 1982, — про згубний наступ цивілізації на природу континенту), Г. А. Хакоме (роман "Чому полетіли чаплі", 1982, — про боротьбу індіанців за краще майбутнє), Е. Рібаденейра (зб. оповідань "Розділи пам'яті", 1983, — про жорстокі часи реакц. диктатури в країні у 60-х pp., революц. боротьбу народу). Істор. минуле країни висвітлюють романи "Кантунья" Ф. Гіньободе (1981) та "Голодні стерв'ятники" С. Нуньєса (1984). В есеїстиці і літературознавстві відомі праці Б. Карріона, Г. Р. Переса та ін. Укр. мовою опубл. роман "Лихі пригоди Ромеро-і-Флореса" (К., 1967), новелу "Шаблі" ("Всесвіт", 1976, № 2) Х. Ікаси, оповідання "Людина з ідеями" і "Юяне, оповідач історій" І. Егуеса (зб. "Слово, народжене в борні. Поезія та проза молодих латиноамериканських письменників". К., 1984), твори Х. Каррера Андраде, Д. Агілери. Серед перекладачів — Л. Олевський, І. Сидоренко, С. Борщевський, О. Буценко, О. Мокровольський та ін.

■ Літ.: История литератур Латинской Америки. М., 1985.

М. І. Жердинівська.