Елліністична література
Елліністи́чна література
• Елліністична література
- давньогрец. л-ра епохи еллінізму. Хронол. межами Е. л. вважають 350 до н. е. (початок розпаду імперії Александра Македонського на ряд елліністичних держав) — 30 до н. е. (коли Єгипет — остання елліністична держава — був підкорений Римом). У цей час худож. л-ра втрачає політ. характер. Осн. рисою Е. л. було відображення життя звичайних людей, їхніх переживань, щоденного побуту. У творчості письменників епохи еллінізму поєднувалися дві тенденції — звернення до фольклор. традицій і використання літ. джерел, елементів давньої міфології, філософії тощо. Для широкої публіки призначалися переважно театр. вистави, які відбувалися в елліністич. державах (зокрема, в причорномор. містах і на Кавказі, аж до Індії). Замість гострополіт. комедій Арістофана з'явилася нова аттічна комедія (Менандр, Філемон, Діфіл — 4 — 3 ст. до н. е.), для якої характерним був посилений інтерес до приватного життя. Е. л. розвивалась у нових культур. центрах, зокрема в єгип. Александрії. Філологи Александрійської бібліотеки продовжували традиції давньої л-ри в усіх жанрах, намагаючись оновити їх (див. Александрійська поезія). В елегіях замість моралізатор. тенденцій переважали міфол. мотиви. Каллімах із Кірени створив новий жанр невеликої поеми (т. з. епілія). Феокрїт із Сіракуз заснував жанри буколіки та ідилії. Побут. сцени становили зміст "Міміамбів" (мімів у формі т. з. кульгавих ямбів) Геронда. Поширювалися й епіграми з любовною тематикою. Традиц. героїч. епосом була "Аргонавтика" Аполлонія Родоського. Розвивалися прозові жанри: фольклорні оповідання (власне — казки), любовні романи, розповіді про чудеса й пригоди закоханих у далеких країнах, псевдоістор. описи ідеального держ. ладу тощо.
♦ Вид.: Эллинские поэты. М., 1963; Парнас. Антология античной лирики. М., 1980.
■ Літ.: Блаватский В. Д. Культура эллинизма. "Советская археология", 1955, т. 22; Антична література. Хрестоматія. К., 1968; Полевой В. М. Искусство Греции. Древний мир. М., 1970.
А. О. Білецький.