ЖГЕНТІ Віссаріон (Бесо) Давидович

ЖГЕ́НТІ Віссаріон (Бесо) Давидович

• ЖГЕНТІ Віссаріон (Бесо) Давидович

[1(14).VII 1903, с. Кваціхе, тепер у складі Чіатурської міськради — 20.X 1976, Тбілісі]

- груз. рад. критик і літературознавець, доктор філол. наук з 1975. Закінчив 1926 Тбіліс. ун-т. Автор книг про груз. л-ру ("Сучасна грузинська література", 1949; "Грузинська радянська література", 1976), монографій про творчість груз. письменників ("Давид Клдіашвілі", 1950; "Егнате Ніношвілі", 1959; "Константіне Гамсахурдіа", 1967; "Ніко Лордкіпанідзе", 1972, та ін.). У кн. "З історії культурних взаємин Грузії та України" (1954, у співавт. з Л. Асатіані та О. Барамідзе) значне місце відведено творчості Т. Шевченка. Писав статті з питань театру, кіно, образотворчого мист-ва. Не раз бував на Україні, брав участь у роботі 5-го з'їзду письменників України. Виступав з промовою на Об'єднаному пленумі правлінь СП СРСР та СП України, присвяченому 150-річчю від дня народження Т. Шевченка (1964).

Тв.: Укр. перекл. — Література радянської Грузії. "Плуг", 1930, № 5; Серця в міцнім союзі. В кн.: Райдужними мостами. К., 1968; Великий майстер художнього слова. В кн.: Гамсахурдіа К. Правиця великого майстра. К., 1971; Рос. перекл. — Сильна единством. М., 1984.

Літ..: Синиченко О. Душевна щедрість. "Прапор", 1982, № 2.

Р, Ш. Чилачава.

Джерело: Українська літературна енциклопедія (A—Н) на Slovnyk.me