ЖИТНИК Володимир Костянтинович

ЖИ́ТНИК Володимир Костянтинович

• ЖИТНИК Володимир Костянтинович

(28.XI 1938, с. Великі Будиша Диканського р-ну Полтав. обл.)

- укр. рад. поет, перекладач, літературознавець, канд. філол. наук з 1973. Член КПРС з 1970. Закінчив 1961 Київ. ун-т, викладає в ньому з 1968 (у 1981 — 87 — зав. кафедрою слов'ян. філології). Автор збірок "Зелений вітер" (1967) і "Причали" (1974), до яких увійшли інтимна та пейзажна лірика, вірші на громадян. теми. Переклав з чес. мови збірку "Сілезькі пісні" П. Безруча (1970, разом з Г. Кочуром і М. Лукашем), повість "Звали мене Лені" З. Бездєкової (1973); з словац. — зб. віршів "Мудреці з Трамтарії" М. Валека (1982). Як перекладач виступив в антологіях "Чеська поезія", "Словацька поезія" (обидві — 1964), в "Антології польської поезії" (1979), кн. "Vita nova" Данте (1965); як перекладач і упорядник — в антологіях молодої чес. поезії "Весняна Влтава" (1982, разом з Р. Лубківським), сучас. чес. оповіданні "Міст" (1984), зб. "Поезії" І. Волькера (1986). Окр. твори Ж. перекладено грузинською, чеською, словацькою, сербохорватською мовами.

Літ.: Забашта Л. Дозрівання. "Друг читача", 1967, 19 вересня; Пугач В. Жага незвіданого. "Літературна Україна", 1967, 26 вересня; Коптілов В. Пісні болю і гніву "Літературна Україна", 1970, 1 травня.

Л. М. Скирда.

Джерело: Українська літературна енциклопедія (A—Н) на Slovnyk.me