ЗІСМАН Марко Давидович

ЗІ́СМАН Марко Давидович

• ЗІСМАН Марко Давидович

[6 (19).III 1909, Одеса — 12.I 1985, Київ]

- укр. рад. поет і перекладач. Член КПРС з 1950. Закінчив 1933 Укр. ін-т лінгвістичної освіти (Київ). Учасник Великої Вітчизн. війни. Працював у редакціях журналів і газет Києва та Львова. Автор збірок "Рот-Фронт" (1932), "Пісня про щастя" (1935), "У всеозброєнні" (1938), збірок сонетів "Різноліття" (1973) і "Ряст" (1979). У перекладі З. окр. книжками вийшли: з російської мови — поеми "Мцирі" М. Лермонтова (1938), "Прапор над сільрадою" О. Недогонова (1948), драма "Іван Грозний" О. М. Толстого (1948); з білорус. — поема "Прапор бригади" А. Кулешова (1947); з польс. — п'єса "Марія Стюарт" Ю. Словацького (1947); з нім. — зб. "Вибране" И. В. Гете (1948), драма "Дон Карлос" й. Ф. Щіллера (1938), трагедія "Емілія Галотті" Г. Е. Лессінга (1954), повість "Джульєтта з вулиці Бернау" Ф. Кайна (1957), романи "Вірнопідданий" Г. Манна (1954), "Криворізький прапор" О. Готше (1961) та ін.

■ Літ.: Адельгейм Є. Марко Зісман. Рот-Фронт. "Життя й революція", 1932, № 1; М'ястківський А. У берегах сонета. "Літературна Україна", 1980, 25 липня.

В. І. Гнатенко.