ЗАБІЛА Віктор Миколайович

ЗАБІ́ЛА Віктор Миколайович

• ЗАБІЛА Віктор Миколайович

(крипт. — Ол-др.; 1808, х. Кукуріківщина, тепер с. Забілівщина Борзнянського р-ну Черніг. обл. — листопад 1869, м. Борзна тієї ж обл.)

- укр. поет. Нар. в сім'ї дрібного поміщика, нащадка старовинного козацько-старшинського роду. Навчався 1822 — 25 в Ніжинській гімназії вищих наук. В 1825 — 34 служив у війську. Вийшов у відставку в чині поручика, решту життя провів на своєму хуторі побл. Борзни. Дружив з Т. Шевченком, зустрічався з ним під час приїздів поета на Україну — в Качанівці, Мойсівці, Києві. Взимку 1847 Т. Шевченко деякий час жив на х. Кукуріківщині, намалював портрет З. У повісті "Капитанша" Т. Шевченко з симпатією зобразив З. під іменем Віктора Олександровича. Вірші З., відібрані жандармами у Т. Шевченка при арешті 1847, в протоколі допиту названо пасквільними. З. брав участь у похороні Т. Шевченка і впорядкуванні його могили. Дружба з Т. Шевченком, його революц.-демокр. погляди позначилися на світогляді З.

Вірші почав писати в серед. 30-х pp., але тільки деякі з них надр. за життя. Три вірші З. опубл. Є. Гребінка 1841 в альм. "Ластівка". Видрукована на поч. 40-х pp. збірка з невід. причин не дійшла до читача (єдиний прим., без титульної сторінки, виявив 1936 літературознавець Є. Кирилюк). Прижиттєвими публікаціями З. є два вірші, надр. 1857 в "Черниговских губернских ведомостях". Повну збірку творів — "Співи крізь сльози" видано 1906 у Львові заходами І. Франка. Тим часом вірші З. були добре відомі в народі, поширювались у рукопис. збірках, виконувались як нар. пісні, напр., "Гуде вітер вельми в полі" та "Не щебечи, соловейку", покладені на музику М. Глинкою. До своїх віршів "Не плач, дівчино", "Голуб", "Човник" та ін. З. створив мелодії. Джерелом глибокого ліризму поезії З. є нар. пісня з її образним і мовним багатством. Ця риса віршів З., а також мотиви любовної туги, самотності (великою мірою зумовлені обставинами особистого життя), розчарування світом, нарікання на гірку долю зближують його творчість з романтизмом. Але, на відміну від ін. укр. поетів-романтиків, З. у багатьох віршах ("Зовсім світ перевернувся", "Маруся", "Сирота" та ін.) порушував тему соціальної нерівності, сваволі багатіїв і царських чиновників. З. належать також гумористичні вірші, що є обробкою нар. оповідань у бурлескному стилі ("Остап і чорт", "Весілля"), твори на побутову та істор. тематику, послання знайомим. І. Франко відзначав помітний внесок З. у розвиток укр. поезії і ставив його в ряд найталановитіших сучасників Т. Шевченка.

♦ Тв.: [Вірші] В кн.: Забіла В.. Петренко М. Поезії. К., 1960; [Вірші]. В кн.: Антологія української поезії, т. 2. К., 1984; [Вірші]. В кн.: Українські поети-романтики. К., 1987.

■ Літ.: Франко І. Поезії Віктора Забіли. — До біографії та характеристики В. Забіли. В кн.: Франко І. Зібрання творів, т. 37. К., 1982; Полтавка Наталка. [Кибальчич Н. М.]. Роман Віктора Забіли. [З оповідань моєї матері]. "Зоря", 1894, ч. 18; Оніпко О. П. Віктор Забіла (до 90-річчя з дня смерті). "Наукові записки Ніжинського педінституту", 1960, т. 11, в. 1; Деко О. До біографії Віктора Забіли. "Радянське літературознавство", 1969, № 6; Кирилюк Є. П. Невідома збірка творів Віктора Забіли. В кн.: Кирилюк Є. П. Слово, віддане народові. К., 1972; Деко О. Солов'ї співають на світанні. К., 1988.

В. П. Іванисенко.