ЗАБАШТАНСЬКИЙ Володимир Омелянович

ЗАБАШТА́НСЬКИЙ Володимир Омелянович

• ЗАБАШТАНСЬКИЙ Володимир Омелянович

(5.Х 1940, с. Браїлів, теп. смт Жмерин. р-ну Вінн. обл.)

- укр. рад. поет, перекладач. Член КПРС з 1968. Закін. 1957 буд. школу (м. Макіївка), працював каменярем у кар'єрах, підручним кочегара на цукр. заводі, робітником у радгоспі. Внаслідок нещасного випадку 1958 втратив очі й руки. Закінчив 1969 Київ. ун-т. Друкується з 1960. У перших збірках "Наказ каменярів" (1967), "Віра в людину" (1971), "Моя вузькоколійка" (1973; Респ. комс. премія ім. М. Островського, 1974) пристрасно виступив проти бездуховності, обивательської філософії і фарисейської моралі тих сучасників, що прирекли себе на душевну самотність, зреклися батьківщини, рідної мови, героїчних істор. і духовних традицій народу, спасували перед складними життєвими обставинами. Свій громадян. ідеал З. бачить в особі М. Островського, в ньому поет, за словами Б. Олійника, "знайшов ключ і тональність не лише для своєї творчості, а й для особистого життя". Ще виразніше свої патріотичні й інтимні почуття висловлює З. в збірках — "Крицею рядка" (1977), "Вага слова" (1981), "Запах далини" (1982; Держ. премія УРСР ім. Т. Г. Шевченка, 1986), "Треба стояти" (1986), "Жага життя" (1987), "Мужністю завдячую тобі" (1988). Епічність задуму і оптимізм, проникливе розуміння драм. людських доль і неперехідних духовних цінностей, влучність і афористичність висловлювання сприяють популярності творів З. серед читачів. Поет уникає декларативного пафосу, формальної вишуканості.

Переклав з рос. мови повісті "Біла борозна" А. Іванова (1973), "Крадіжка", "Десь гримить війна" В. Астаф'єва (обидві — 1973); з туркм. — книгу романів і повістей "Земля пам'ятає все" Т. Джумагельдиєва (1982); з білорус. — роман "Неруш" В. Козька (1986); з осет. — зб. повістей "Пісня в два голоси" Н. Джусойти (1986), з болгарської — вірші збірки "Якби не було вогню" Д. Дам'янова, які увійшли до книги "Сині скелі" (1978). З. належать переклади циклів віршів та поем: з рос. — Л. Смирнова, М. Ісаковського, М. Дудіна, Р. Рождественського; з білорус. — П. Панченка, Н. Гілевича, Г. Буравкіна, Р. Бородуліна; з туркм. — К. Курбаннепесова; з татар. — Муси Джаліля; з азерб. — Р. Рзи; з груз. — О. Табатадзе, Н. Габрічідзе; з казах. — Ж. Нажимеденова; з лит. — А. Бярнотаса; з латис. — А. Бергманіса; з вірм. — Ю. Саакяна; з ест. — Р. Ріммела; з молд. — П. Боцу та ін., надруковані у колективних збірниках.

Окремі твори З. перекладено рос., білорус., башк., казах., туркм., болг., польс., угор., англ. та ін. мовами.

Тв.: Гранітні краплі. К., 1975; Древо роду. К., 1990; Браїлівські балади. К., 1990; Рос. перекл. — Вера в человека. М., 1974; Надо выстоять! М., 1990.

Літ.: Олійник Б. Малюю впевнено добу. "Літературна Україна". 1967. 13 жовтня; Олійник Б. З вірою в людину. В кн.: Забаштанський В. Гранітні краплі. К., 1975; Воронько П. Щоденний подвиг. В кн.: Забаштанський В. Сині скелі. К., 1978; Дзюба І. Світ Забаштанського. "Літературна Україна", 1982, 16 грудня; Павличко Д. Незламний характер. В кн.: Забаштанський В. Жага життя. К., 1987; Кагарлицький М. Наодинці з совістю. К., 1988; Грабовський В. Загадка Володимира Забаштанського. В кн.: Забаштанський В. Мужністю завдячую тобі. К., 1988.

О. Г. Астаф'єв.

Джерело: Українська літературна енциклопедія (A—Н) на Slovnyk.me