ЗАЙЦЕВ Павло Іванович

ЗА́ЙЦЕВ Павло Іванович

• ЗАЙЦЕВ Павло Іванович

(псевд. і крипт. — Лука Гарбузов, Слободський, П. З., З. П. Л. Грабуздов, Лука Грабуздович; 23.IX 1886, Суми — 2.ІХ 1965, ФРН)

- укр. літературознавець. Закінчив 1909 юрид., 1913 — істор.-філол. ф-ти Петерб. ун-ту. Дійсний член Наукового товариства імені Шевченка. 1915 — 17 викладав укр. л-ру на нелег. Укр. університетських курсах у Петербурзі. Був членом Центральної ради. В 1918 — 19 — ред. журн. "Наше минуле", 1919 — 20 — вид. т-ва "Друкарь" у Києві, "Записок історично-філологічного відділу ВУАН". 1921 емігрував. Викладав у Варшав. ун-ті, працював в Укр. наук. ін-ті (Варшава). З 1941 — професор Укр. вільного ун-ту (Мюнхен), згодом жив у Канаді і США. Друкувався з 1912 — у журналах "Наше минуле", "Наше життя", "Русский библиофил", газ. "Речь" (обидва — Петербург), газ. "Українська трибуна", зб. "Гроно" та ін. Відомий насамперед працями в галузі шевченкознавства. В 1913 — 16 розшукав та опубл. багато автографів творів, листів Т. Шевченка. В ст. "Російські поеми Т. Г. Шевченка" (1913) вперше встановив точний текст поем "Слепая" і "Тризна". 1914 підготував і видав у Петербурзі "Кобзар", застосувавши т. з. альбомний принцип побудови видання — за прижиттєвими друк. і рукопис. збірками поета. Здійснив текстологічну підготовку (та розробку наук. апарату) 16-томного Повного видання творів Т. Г. Шевченка (1934 — 39, Варшава; не вийшов т. 5, що містив твори 1857 — 61). Автор біогр. розвідок "Перше кохання Т. Г. Шевченка" (1914), "Шевченко і поляки" (1934, польс. мовою); підсумковою стала праця "Життя Тараса Шевченка" (1955, англ. мовою вид. 1988 у Торонто, перекл. Ю. Луцького). З. належать "Фрагменти спогадів шевченкознавця", мемуари "З фільму спогадів" (1950). Написав монографію "Український романтизм у літературі й у побуті" (не зберег.). Портрет с. 233.

■ Літ.: Оксана. Перше кохання Шевченка. К., 1918; Тарас Шевченко Короткий нарис життя. К., 1920.

В. С. Бородін.