ЗАКРЕВСЬКА Софія Олексіївна

ЗАКРЕ́ВСЬКА Софія Олексіївна

• ЗАКРЕВСЬКА Софія Олексіївна

(1796, за ін. даними 1797, с. Березова Рудка, тепер Пирятинського р-ну Полтав. обл. — після 1865)

- укр. і рос. письменниця. З дворян. Навчалася 1806 — 13 у Катерининському ін-ті (Петербург). Жила переважно в с. Лемешівці (тепер Яготинського р-ну Київ. обл.) і Березовій Рудці, деякий час (1849 — 50) — у Петербурзі. Писала рос. мовою. Друкувалася в журналах "Современник", "Отечественные записки" і "Финский вестник". Твори З. значною мірою автобіографічні. Перший роман — "Письма совоспитанниц" (опубл. анонімно 1837), побудований як листування вихованок Катерининського ін-ту. Роман "Институтка" (1841) включив 9 листів першого твору і 16 нових, в яких описувалися події на Україні. Твір насичений етногр. подробицями, описами укр. природи, діалогами укр. мовою. Багато персонажів мали прототипів — сусідів і приятелів родини Закревських, декому збережено справж. імена. Повість "Ярмарка" (1843) теж містить багатий етногр. матеріал, написана, ймовірно, під впливом повісті "Вій" М. Гоголя. Гол. конфлікт найзрілішого в худож. відношенні роману "Креницы" (1847), дія якого розгортається в поміщ. маєтку на Україні, полягає у протиріччі між патріархальним укладом і прогрес. устремліннями молоді. В. Бєлінський вітав появу на літ. ниві талановитої письменниці, а твори її зарахував до кращої журн. прози того часу (Белинский В. Г. Полн. собр. соч., т. 5. М., 1954, с. 585; т. 8. М., 1955, с. 95). З. знала Є. Гребінку (через нього передавала для публікації свої твори до Петербурга), М. Маркевича, О. Стороженка, О. Афанасьєва-Чужбинського, який згадував, що З. славилася оповідями з життя укр. поміщиків. Зустрічалася з Т. Шевченком під час його перебування 1843 та 1845 — 46 в Березовій Рудці, Лемешівці й Мойсівці (тепер Драбівського р-ну Черкас. обл.). Версія про те, ще прізвище "Закревська" було псевдонімом Я. де Бальмена, або Є. М. Фролової-Багрєєвої, є безпідставною.

■ Літ.: Афанасьев-Чужбинский А. С. Воспоминания о Т. Г. Шевченке. "Русское слово", 1861, № 5.

О. К. Супронюк.