ЗАКЛИНСЬКИЙ Ростислав Романович

ЗАКЛИ́НСЬКИЙ Ростислав Романович

• ЗАКЛИНСЬКИЙ Ростислав Романович

(псевд. і крипт. — Славко З., В'юн, Юн В., Р. З. та ін.; 20.Х 1887, м. Станіслав, тепер Івано-Франківськ — 18.ІХ 1974, Львів)

- укр. рад. літературознавець і письменник, доктор права з 1918. Син Р. Г. Заклинського. Брат Б. Р. Заклинського, К. Р. Заклинського. Член КПРС з 1921. Закінчив 1913 юридичний факультет Віденського ун-ту, 1941 — геогр. ф-т Самарканд. учит. ін-ту. Працював у редакції газ. "Громадський голос" (з 1910), потім у б-ці НТШ, 1913 — 18 редагував журн. "Шляхи", 1919 — газ. "Народ", 1920 — газ. "Галицький комуніст". Учасник громадян. війни на Україні. В 1921 — 26 викладав у Кам'янець-Подільському ін-ті нар. освіти, з 1926 — у київ. вузах. Був директором Київ. істор. музею. У 1930 — 33 — ст. наук. працівник Ін-ту Тараса Шевченка (Харків) і одночасно директор музею Т. Г. Шевченка при Ін-ті. В 1948 — 56 учителював у селах Івано-Франк. обл., з 1957 — у Львові. Упорядкував архів родини Заклинських у Львів. наук. б-ці ім. В. Стефаника АН УРСР. Друкувався в газетах "Життє" (Львів), "Вісті" (Умань), "Галицький комуніст", журналах "Ілюстрована Україна", "Західна Україна" та інших виданнях. Належав до письменницької організації "Західна Україна".

Автор оповідань ("На Володимирській горі у Києві", 1912; "Бомби, утеча", 1916; "З життя Галицького червоного полку", 1921; "Конституційні гарантії", 1922, та ін.), статей про творчість І. Франка ("Світогляд Івана Франка", 1916; "І. Франко як публіцист", 1918; "Перша повість Івана Франка", 1932), В. Атаманюка (передмова до зб. В. Атаманюка "Над Дністром", 1927), Ю. Федьковича ("Осип-Юрій Федькович", 1929), Марка Черемшину ("Іван Семанюк", 1930), Д. Рудика. Протягом 1905 — 18 листувався з І. Нечуєм-Левицьким. Незаконно репресований. Реабілітований.

■ Літ.: Арсенич П. Заклинський P. P. "Комсомольський прапор", 1977, 2 липня.

П. І. Арсенич.