ЗАЛОЗЕЦЬКИЙ Василь Дмитрович

ЗАЛОЗЕ́ЦЬКИЙ Василь Дмитрович

• ЗАЛОЗЕЦЬКИЙ Василь Дмитрович

(псевд. і крипт. — Василій З., Панько из Галичанова, Савчишин Федько, В. Д. З.; 7.II 1833, с. Погорілівка, тепер Заставнівського р-ну Чернів. обл. — 2.II 1915, с. Гірне, тепер Стрийського р-ну Львів. обл.)

- укр. письменник. Належав до "москвофільського" (див. "Москвофіли") напряму. Навчався у Львів. та Віден. ун-тах. Був священиком у буковин. селах, Коломиї. Писав "язичієм". Друкувався у журналах "Пролом", "Голос народний", "Родимый листок", газетах "Галичанин", "Червона Русь" та ін. Перший твір — повість "Несвятоюрщина" (1851). Автор повістей на істор. тематику: "Звониміра. Картина із нашего языческого быта" (1888), "Половецкая моленица" (1891), "Ростислав, родоначальник галицких князей. Историческій рассказ" (1892) та ін. Заслуговують на увагу його нариси "Очерки сельской жизни" (1899) і "О Бояне в „Слове о полку Игореве"" (1901), деякі праці етногр. характеру ("Несколько сведеній о городе Стрие", "Ярмарок в Кутах", "Образки з циркулу Коломийського").

Тв.: Полное собрание сочиневий, т. 1 — 3. Львов, 1907 — 09.

Літ.: Аристов Ф. Памяти Василия Дмитриевича Залозецкого. "Славянское объединение", 1915, № 3 — 4.

З. П. Гузар.

Джерело: Українська літературна енциклопедія (A—Н) на Slovnyk.me