ЗАТИРКЕВИЧ Іван Олександрович

ЗАТИРКЕ́ВИЧ Іван Олександрович

• ЗАТИРКЕВИЧ Іван Олександрович

[11 (23).III 1829, с. Болотниця, тепер Талалаївського р-ну Черніг. обл. — 13 (26).VII 1902, там же]

- укр. письменник. Навчався 1844 — 51 на юрид. відділі Ніжин, ліцею. Був військовослужбовцем, брав участь у Крим. війні 1853 — 56 (зокрема в обороні Севастополя 1855), вийшов у відставку полковником. Один з організаторів урочистої зустрічі 3 травня 1861 в Орлі траурної процесії під час перевезення тіла Т. Шевченка на Україну. Перший датований вірш "Злодій" (1844) написаний у дусі байок Є. Гребінки. Автор віршованих обробок нар. легенд, переказів, анекдотів ("Собача доля", "Дід і онук", "Чуже лихо" та ін.), прозових оповідань побут.-гумористичного характеру ("Зозуля", "Хтодонт") і низки лірич. поезій рос. мовою ("Просьба", "Дума", "Тогда он беден был", "Заветный сад", "Весенняя ночь", "Бастионный романс") — усі не опубл. Вірш "Калюжа", надр. в журн. "Основа" (1861, квітень), часто декламував М. Кропивницький. Творчість З. позначена впливом фольклору, етногр. колоритом, знанням нар. побуту, звичаїв, обрядів, вірувань. Збережена літературна спадщина З. подана в додатку до ст. "Оден з Ніжинців" М. Грушевського (1912).

■ Літ.: Грушевський М. Оден з Ніжинців. "Записки Наукового товариства імені Шевченка", 1912, т. 109.

Р. Ф. Кирчів.